У 2022 році місто Вільгельмсхафен на узбережжі Північного моря стало домівкою для першого в Німеччині плавучого газового терміналу – життєво важливої артерії для постачання газу, щоб підтримувати енергопостачання як всередині країни, так і по всій Європі в той час, коли континент наближався до небезпечної межі виснаження, пише Financial Times.
Зазначається, що інфраструктура терміналу була побудована всього за 10 місяців, коли Росія після вторгнення в Україну скоротила постачання газу до ЄС трубопроводами. Термінал приймає охолоджений до рідкого стану природний газ, регазифікує його, а потім відправляє в розгалужену мережу газопроводів континентальної Європи.
"З розширенням цих імпортних потужностей значні обсяги газу можуть бути перенаправлені з Азії в короткостроковій перспективі до Європи, тому це було дійсно важливою частиною боротьби з кризою", – говорить виконавчий директор компанії Uniper Майкл Льюїс.
Вільгельмсхафен став першою плавучою регазифікаційною установкою, яка була введена в експлуатацію під час кризи, але багато інших перебувають у стадії будівництва. Після того, як Росія почала перекривати трубопровідні поставки до Європи у 2021 році, було заплановано або будується щонайменше 17 терміналів з прийому зрідженого природного газу (ЗПГ).
Газ, отриманий такими терміналами, допоміг замістити всі, крім 10%, поставки газу, які раніше надходили до ЄС з Росії трубопроводами. Це сприяло зниженню цін на газ з рекордно високого рівня понад 300 євро за мегават-годину в серпні 2022 року до майже докризового рівня близько 30 євро наразі.
Автори підкреслюють, що нова інфраструктура, така як термінал у Вільгельмсхафені, дозволила ЄС стати значним імпортером ЗПГ. У 2021 році він становив лише близько 20% від загального обсягу імпорту природного газу в ЄС, а у 2023 році – 42%.
Майже половина поставок минулого року надійшла зі США, які після сланцевого буму стали найбільшим світовим експортером ЗПГ, а також блок отримав значні обсяги з Катару, третього за величиною експортера.
Уникнення енергетичної кризи
За словами журналістів, енергетична криза, якої європейці боялися два роки тому, не настала завдяки поєднанню втручань в енергетичну політику, скороченню попиту та удачі. Але це не означає, що Європа у безпеці. Короткострокова реакція на кризу могла створити більші проблеми для блоку в майбутньому, включаючи значну залежність від історично нестабільних ринків ЗПГ, що може мати наслідки як для промислової конкурентоспроможності, так і для "зеленого" переходу.
Залежність від імпорту
У статті йдеться, що блок залежить від імпорту – або через трубопроводи, або через поставки ЗПГ – на майже 90% поставок. До війни потоки через чотири основні трубопроводи з Росії становили близько 40% від загального обсягу поставок до ЄС. До початку війни в Україні Москва почала використовувати цю домінуючу позицію, стратегічно скорочуючи поставки до Євросоюзу.
ЄС вийшов із зимового газового сезону наприкінці березня 2021 року з найнижчими за останні три роки рівнями запасів газу в сховищах після тривалої холодної зими. Занепокоєння з приводу дефіциту поставок посилилося, а європейські ціни на природний газ різко зросли, оскільки Росія почала відправляти менше газу до Європи, що широко сприймалося як тактика тиску на Німеччину та Брюссель, щоб вони схвалили запуск суперечливого газопроводу "Північний потік-2".
Після вторгнення Росії в лютому 2022 року вона різко скоротила постачання газу трубопроводом, намагаючись чинити тиск на уряди. "Літо 2022 року було дуже близьким до ідеального шторму", – каже Бенджамін Лакатос, генеральний директор швейцарської енергетичної компанії Met Group.
Проте після шторму настало несподіване затишшя. Ціни на природний газ впали до докризового рівня, і тепер блок перебуває в набагато кращому становищі, щоб вийти з енергетичної кризи. По-перше, допомогла погода, що порадувала високими температурами взимку.
Щоб подолати очікуваний дефіцит енергопостачання, ЄС також прискорив розгортання відновлюваної енергетики. У 2023 році це дозволило ЄС заощадити близько 15-17 мільярдів кубометрів газу. Деякі аналітики стверджують, що високі ціни також зіграли свою роль у порятунку Європи від ще більш значної енергетичної кризи, що змусило уряди обмежити споживання, пише видання.
Нові проблеми для ЄС
Водночас автори додають, що залежність від ЗПГ створює потенційні проблеми для Європи в майбутньому, створюючи залежність від різних постачальників, наражаючи її на вкрай нестабільний ринок і потенційно затримуючи прогрес блоку на шляху до юридично обов'язкової мети – досягнення нульових викидів до 2050 року.
До того ж вартість імпорту ЗПГ набагато вища, ніж трубопровідного газу з Росії, а це означає, що ціни, швидше за все, залишатимуться вищими. Відродження попиту з боку Азії також підтримуватиме високі ціни, оскільки блок конкурує з імпортерами за обмежену кількість вантажів.
За словами журналістів, політики сподіваються, що законодавство, яке запровадив ЄС, включно з реформою ринку електроенергії, покликаною згладити стрибки цін і регулювати постачання водню і газу, допоможе блоку протриматися доти, доки США і Катар не зможуть вивести на ринок більші обсяги ЗПГ з 2026 року.
Також в ЄС сподіваються, що диверсифікація поставок газу, а також кроки, спрямовані на збільшення виробництва водню і розвиток відновлюваних джерел енергії, допоможуть зменшити побоювання щодо промислового занепаду на континенті, який залежить від імпорту палива, що поглиблюється.
Газові амбіції РФ
Раніше УНІАН писав. що вторгнення РФ в Україну поставило під удар найамбітніший газовий проект Путіна. Проект "Арктик СПГ 2" мав стати вінцем російського диктатора у сфері СПГ. В арктичному регіоні розгорнулося справжнє протистояння між США та Російською Федерацією.
Водночас Туреччина готує багатомільярдну угоду з компанією зі США. Анкара прагне обмежити свою залежність від російських енергоносіїв.
