Верховна Рада ухвалила закон «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України з метою реалізації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами» (реєстраційний номер 4952).
Як передає кореспондент УНІАН, за дане рішення проголосували 241 народний депутат. Законом імплементуються положення Стамбульської конвенції у національне законодавство, що дає можливість удосконалити кримінальне та кримінально-процесуальне законодавство України для боротьби з насильством стосовно жінок та домашнім насильством. Документом вводиться кримінальна відповідальність за домашнє насилля та примусовий шлюб.
Читайте такожДо половини усіх випадків торгівлі дітьми причетні їхні родичі - дослідження
Даний закон доповнює Кримінальний кодекс новим розділом про обмежувальні заходи щодо осіб, які вчинили домашнє насильство. Ним передбачено, що в інтересах потерпілого від злочину, пов’язаного з домашнім насильством, на засудженого можуть бути покладені такі обов’язки: заборона перебувати в місці спільного проживання з особою, яка постраждала від домашнього насильства; обмеження спілкування з дитиною у разі, коли домашнє насильство вчинено стосовно дитини або в її присутності; заборона наближатися на визначену відстань до місця, де особа, яка постраждала від домашнього насильства, може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв’язку з роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин; заборона листування, телефонних переговорів з особою, яка постраждала від домашнього насильства, інших контактів через засоби зв’язку чи електронних комунікацій особисто або через третіх осіб; направлення для проходження програми для кривдників або пробаційної програми.
Стаття 126-1 Кримінального кодексу передбачає, що домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства щодо теперішнього чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, що призводить до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров’я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої особи, караються громадськими роботами на строк від 150 до 240 годин, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до п’яти років, або позбавленням волі на строк до двох років.
В новій редакції викладено статтю 134 Кримінального кодексу «Незаконне проведення аборту або стерилізації». Нею передбачено, що проведення аборту особою, яка не має спеціальної медичної освіти, карається штрафом від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від 100 до 240 годин, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до двох років. Примушування до аборту без добровільної згоди потерпілої особи карається обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.
За незаконне проведення аборту, що спричинило тривалий розлад здоров'я, безплідність або смерть потерпілої особи передбачено обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого. Якщо це привело до смерті, то це карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Відповідно до змін, примушування до стерилізації без добровільної згоди потерпілої особи, карається обмеженням волі на строк до п’яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.
Змінами передбачено, що примушування особи до вступу в шлюб або до продовження примусово укладеного шлюбу, або до вступу у співжиття без укладання шлюбу, або до продовження такого співжиття, або спонукання з цією метою особи до переміщення на територію іншої держави, ніж та, в якій вона проживає, караються арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.
В новій редакції викладено статтю 152 «Зґвалтування». Нею передбачено, що згвалтування карається позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років. Посилено відповідальність за групове та повторне згвалтування.
