Свій програш на останніх президентських виборах (2010 р.) Віктор Ющенко порівняв з програшем В. Черчілля, який програв в Англії вибори до парламенту, хоча і щойно виграв Другу світову війну.
Як повідомляє ZIK, так він прокоментував запитання журналіста на прес-конференції в Ужгороді.
«Коли міністр Черчілль виграв Другу світову війну, то вдома натомість з тріском програв вибори до свого парламенту. За декілька тижнів до перемоги над німцями один із найбільших національних героїв Західної Європи, який стільки відданості продемонстрував у боротьбі проти Гітлера, як ніхто, програє вибори, – розповів В. Ющенко. – Десь місяців шість він не спілкувався з пресою. Пішов на свою садибу і разом з дітьми власноруч мурував стіну, щоб не було протягу на дитячий майданчик. З часом журналісти запитали його, у чому знаходив втіху в ті психологічно найскладніші для нього місяці. Черчілль відповів – у зведенні стіни. Одне з наступних запитань звучало так: якою буде для британця нагода згадати епоху Черчілля у 2000 році. Політик відповів: нагодою буде оця кам’яна стіна.
Результат виборів – це претензія не до мене, відверто скажу. Я себе дуже комфортно почуваю і для себе сформував ряд аргументів, – зауважив екс-президент України. – Думаю, що була велика помилка моєї нації, коли через популізм, невідповідальність, дуже часто через слабку свідомість, вони прийшли до вибору у 2009 році між двома претендентами. Популізм – це велика штука. Коли працює не свідомість, а почуття».
Ющенко на прес-конференції провів аналогії із ще однією історичною особою: «Під оливковим деревом Арістотель веде уроки. 22 роки навчає послідовників, і тут до нього приходить повія і каже: те, що ти робив 22 роки, то дурниця. От подивися, я зараз пройду повз них і вони дивитися у твій бік не будуть. Оце ціна твоїй праці. А він відповідає: «Ти права, але ми з тобою робимо різну роботу. Я 22 роки все робив, щоб їх підняти, а твоя робота завжди полягає в тому, щоб їх опустити. А опустити легше, простіше, ніж піднімати», – прокоментував Ющенко і додав: «У ті роки, коли я мав велику честь працювати на українську націю, я ту дистанцію проходив з великою відданістю і думаю, із колись належно оціненим результатом. Треба жити, йти далі, рухатися, не бути пихатим і мільйони разів пояснювати нації, чому ми великі, чому ми повинні бути вкупі, бути європейцями, мати свою мову, чому демократія не може бути замінена нічим. Сподіваюся, колись зрозуміють».
