Екс-керівник “Нафтогазу” Олексій Івченко в інтерв’ю Українській правді заявив, що у перших числах січня 2006 року Росія закрила газовий вентиль цілком несподівано для України. “Останній документ (з Газпромом на постачання газу – ред.) ми підписали по факсу 31 грудня 2005 року о 22.30 ночі. Ми домовились, що нічого не змінюється – залишається та ж сама транзитна ставка, а протягом першого кварталу 2006 року ми знаходимо порозуміння по ціні газу”, - заявив Івченко.

За його словами, перша реакція Президента Віктора Ющенка на зниження тиску газу була дуже емоційною: “Він був здивований, сказав, що вилітає і декілька разів повторив: "Незрозуміло, чому вони це роблять! Ми ж про все домовились!", - стверджує Івченко. Також він заявив, що вже 2 січня українська сторона знайшла спосіб владнати ситуацію: “І другого числа ми жорстко попередили Російську сторону, що якщо вона не припинить пониження тиску газу, то 4 січня я вилітаю в Брюссель, де озвучую на весь світ, що Росія чинить тиск на Україну і це може призвести до техногенної катастрофи не тільки в Україні, а і в Європі”.

У відповідь на запитання кореспондента УП, навіщо тоді було летіти до президента Туркменистану Сапармурата Ніязова, Івченко заявив, що "це був наш обхідний план”. Під час цього візиту обговорювали прямі поставки туркменського газу. “Це, мабуть, були самі важкі переговори, - похвалився Івченко. - Я скажу так, що ті, хто були в приймальні в Ніязова, особливо з Туркменської сторони просто повибігали на двір!” За словами екс-голови “Нафтогазу”, Ніязову він теж погрожував публічними викриттями у Брюсселі: “я звідси вилітаю в Брюссель і кажу, що Туркменістан і Росія політично змовились проти України".

Відео дня

У ході бесіди Івченко, за його словами, ледь не довів президента Туркменістану до серцевого нападу. “Ми говорили в кабінеті президента години три. Накал був такий, що ми кричали один на одного... Моя задача була переконати Ніязова і вирвати подачу газу з Туркменістану і тоді покласти угоди на стіл Міллеру (голові Газпрому – ред.) і спитати: "А які в тебе аргументи не подавати нам Туркменський газ?". Дійшло до того, що Ніязов схопився за серце і сказав, що він більше не може вести переговори...”

Івченко стверджує, що після цього він ще “залякував” туркменський Кабмін та погрожував його працівникам кримінальною відповідальністю. “Врешті ми їх додушили – мокрі, спітнілі, вони зробили все так, як треба. Туркменська сторона в ніч на третє січня пустила газ”, - заявив він.