Антитерористичні операції, які 19 лютого запровадила Служба безпеки України по всій державі, дали перші «плоди» у Хмельницькому. Червоні стрічки новин у всеукраїнських ЗМІ про сімох обеззброєних громадян, котрі дістали кулі у різні ділянки тіла від спецпідрозділу «Альфа», очевидно, «тягнуть» на новий орден для керівництва столичного СБУ. Сафарі на людській крові довго ще пам’ятатиме 260-тисячне місто, для якого нонсенсом є ситуація, коли на вулиці, серед білого дня, людям пускають кулі в лоб.
Результати пекельної середи для Хмельницького такі: вогнепальне поранення в голову одержала 65-річна жінка. Вона виявилася першою жертвою. Наразі її стан вкрай важкий — вона перебуває у реанімації. За власними джерелами відомо, що жінка — живий мрець, тому що її штучно тримають на апараті, підтримуючому дихання.
Інша жертва - 21-річний хлопець з Чемеровецького району – взагалі не пережив «чорної» середи. Смерть настала через кілька годин після поранення.
Також у важкому стані перебуває 54-річний чоловік. Решта поранених — у середньому стані.
Вже точно відомо, що наказ стріляти, віддав начальник Управління Служби безпеки України в Хмельницькій області Віктор Крайтор. Земляк Януковича (у Крайтора є за плечима «донецька» біографія) не прорахував одного: Хмельницький і Донбас - дві великі різниці.
Вочевидь, (а як іще по-іншому пояснити логіку дій цього есбеушника?) у нього закралася думка: чому би не провчити цих «бандерівців»? Та ще й з таким розмахом, щоб побачили «сепаратисти» з Львова чи Тернополя. Тому-то пан Крайтор наперед відмовився від будь-якого мирного сценарію врегулювання народного гніву.
Важливий акцент: хмельницькі протестувальники не кидалися на адмінбудівлю СБУ, як ланцюгові собаки, — спочатку вони вимагали заяви керівника облСБУ про те, що жоден спеціально навчений співробітник, не поїде до Києва вбивати столичних мітингувальників. Не дочекалися.
«Коктейлі Молотова» від протестуючих у бік СБУ — це відповідь за перші жертви. Щоправда, рішення палити приміщення приймалося на гарячу голову, без тверезої оцінки ситуації та розуміння, що буде завтра.
А завтра виявилося невтішним: з наших гаманців настягують мільйони гривень на відновлення силового відомства Хмельниччини. Адже держбюджет-2014 не передбачав статті витрат: «На ремонт Управління Служби безпеки України в Хмельницькій області». Крім того, не факт, що тендер проведуть прозоро і чесно. Більш ніж напевно, хтось не втримається і «помиє» гарненьку суму.
Що стосується головного «героя» з СБУ пана Крайтора, то його нинішнє «лінчування» на місцевому Майдані за щастя тим, хто стоїть за вбивством десятки людей в Україні. Бо ж його вибачення і рапорт на звільнення стали реальністю під тиском народу, тому навряд чи це можна вважати щирим каяттям есбеушника. Від людського самосуду його врятував не земляк-гарант, а міліцейський автозак, у який керівника обласного СБУ «запакували» і повезли до прокуратури Західного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, що розташована у Львові.
Наостанок трохи цинізму від Міноборони: «20 лютого, військовослужбовці… попередили спробу захоплення мітингувальниками будівлі Управління Служби безпеки України в Хмельницькій області». Для «успішної операції» по евакуації з будівлі зброї, боєприпасів і вибухових речовин знадобилось 40 військовослужбовців спецназу. Ще й «без застосування сили». Ані слова про загиблих людей, ані співчуття їхнім родинам… Мовляв, це була прикра випадковість, яка швидко забудеться.
