Загарбницька війна проти України згуртувала російське суспільство, яке раде служити інтересам своєї воюючої держави, попри економічні та людські втрати. Про це пише один з найбільш респектабельних суспільно-політичних журналів США The Atlantic.
Видання зазначає, що навіть відклавши в бік пропаганду, можна побачити, що "Росія справді виглядає напрочуд єдиною". Попри втрати на фронті у понад півмільйона осіб і майже повну ізоляцію від Заходу, російське суспільство не розпалося і навпаки демонструє явні ознаки соціальної згуртованості.
"Одне з пояснень цього парадоксу полягає в тому, що, на відміну від західних держав, які покликані захищати інтереси своїх громадян, російське суспільство діє з однією метою: служити інтересам своєї воюючої держави", – йдеться у публікації.
Автор статті зауважує, що усю свою історію – починаючи від часів монгольського домінування і до 20 століття включно, коли існував тоталітарний радянський режим – в Росії не було механізмів розподілу влади і цивілізованої конкуренції політичних думок. Людям втокмачували, що особистість – ніщо поряд з інтересами суспільства, тобто держави.
"Це підкорення колективу, яке втілює російська держава, є причиною того, що Путін зміг так легко мобілізувати суспільство на війну. (...) Ті самі речі, які заважають Росії у мирний час, — жорсткість її авторитаризму; її централізована система правління, що йде зверху вниз; її механізм репресій; і її командна економіка — стають перевагою під час періодів конфлікту, оскільки вони дозволяють уряду швидко й нещадно мобілізувати суспільство та промисловість для своїх військових зусиль, компенсуючи технологічну відсталість і соціальну атомізацію, які в інший час характерні для країни", – пише The Atlantic.
Принаймні частина російського суспільства має пряму вигоду від війни. Заробітна плата добровольців, які зголосилися піти на війну проти України, щонайменше у вісім разів перевищує середню по країні. Одноразової виплати пораненим, або, загиблим у боях, їхнім родичам, достатньо, щоб придбати раніше недоступні квартири, машини та інші дорогі товари.
Російські ЗМІ, офіційні та неофіційні, рясніють історіями, подібними до історії Олексія Вороніна, який не шкодує, що воював в Україні і втратив там частину ноги. "Тепер у мене є все", — каже він, граючись у відеогру. Його мати погоджується, що її синові пощастило — він "тільки наступив на міну", тоді як кілька його однополчан були вбиті.
"Замість того, щоб протестувати проти війни, яка для багатьох буквально вбиває їхніх родичів, молоді росіяни сьогодні шикуються в чергу, щоб повитріщатися на захоплені танки НАТО, та збираються на концерти патріотичних співаків, де майже в релігійному піднесенні скандують "Росія". Принаймні частина цього запалу виглядає справжньою. Більше половини росіян висловлюють упевненість, що їхня країна рухається в правильному напрямку", – пише журнал.
Автор публікації попереджає, що "нечестивий симбіоз" воєнного стану та слухняного народу Росії є поганою новиною для вільного світу. Це означає, що Росія може нескінченно потурати своїй експансіоністській манії, особливо на тлі постійного страху Заходу перед ескалацією.
"Захід повинен сприйняти цю загрозу серйозно і дати відповідь. І тут можна взяти інший урок з російської історії. Поразка у війні за її (Росії) межами може бути фатальною для московських можновладців. Лише зіткнувшись із таким військовим лихом і приниженням, російське самодержавство хитається й руйнується", – пише автор, нагадуючи про наслідки поразок Росії у Японській війні 1904–05 рр. та в Афганістані у 1980-х роках.
Війна в Україні: ситуація в Росії
Як писав УНІАН, в Росії набирає обертів машина репресій. Нещодавно російського військового заарештували за інтерв'ю, яке він дав в українському полоні. Зокрема там він говорив про великі втрати серед російських військових.
На цьому тлі Росія примусово відправляє на фронт чоловіків, які відмовилися воювати в Україні. Хоча за російськими ж законами їх мають засудити до в’язниці, в порушення усіх правил та законів їх просто женуть на фронт штурмувати Вовчанськ.
