Українські канали у прифронтовій можна дивитись переважно через супутникові антени / donjetsk.com

Як передає кореспондент УНІАН, про це свідчать дані дослідження, проведеного Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва восени 2016 року, які було сьогодні оприлюднено під час круглого столу у Києві.

За даними дослідження, зокрема, у Станиці Луганській українські канали можуть дивитися тільки ті, хто має супутникові антени, а ті, хто мають звичайні аналогові або приставку Т-2, дивляться тільки російське і «ЛНРівське» телебачення.

«Така сама ситуація в Торецьку, але там також є кабельне телебачення, на якому показують українські канали. В Новопскові та Новгородському за допомогою приставки Т-2 можна дивитися й українські, і російські канали. В селі Зелене Поле учасники стверджували, що російські канали можна безперешкодно дивитися по Т-2, а українські канали «глушаться», - зазначається у прес-релізі фонду.

Відео дня

Під час дослідження з українських інформаційних програм учасники фокус-груп згадували новини на ТРК «Україна», «Інтері», «1+1» та ICTV. Дещо рідше згадували новини на Першому національному каналі, СТБ, «112» та NewsOne.

Читайте такожЄвропа напередодні виборів готується відбивати атаки російської пропаганди – Reuters

При цьому у прес-релізі зазначається, що, «хоча більшість тих, хто має змогу дивитися і українські, і російські канали, стверджували, що новини отримують з українських каналів, а на російських переважно переглядають фільми і розважальні передачі, в процесі дискусії виявляли обізнаність з російською версією ситуації в Україні, а часом не тільки обізнаність, а й солідарність із російським поглядом на події в Україні».

За даними дослідження, радіостанції як джерела інформації мають менший попит, зокрема, частина респондентів вказувала, що дротове радіо не працює п’ять і більше років на відповідних територіях, а деякі респонденти про існування дротового радіо взагалі не знали. Зокрема, дротове українське радіо в Станиці Луганській працює, втім учасники фокус-груп вважають, що його немає.

У прес-релізі також зазначається, що, за власними оцінками учасників фокус-груп, Інтернет доступний близько 50% місцевого населення, а от серед молоді цей відсоток істотно вищий - до 100%.

Також у фонді зауважили, що «одним із популярних джерел інформації є чутки». «На думку місцевих активістів, чутки часто поширюються цілеспрямовано. Коли це відбувається, то інформація «запускається» через конкретних «відповідальних» за певну ділянку (вулиця, квартал тощо) людей», - сказано у прес-релізі.

У документі зазначається, що в ситуації обмеженого доступу навіть до якоїсь однієї категорії українських ЗМІ, а також накладання на цей вакуум контенту російських та сепаратистських телеканалів та радіостанцій «поширеною є думка, що правдивої та об’єктивної інформації немає взагалі від жодного з наявних джерел».

Крім того, як наголосили у фонді, ситуацію з обмеженим або відсутнім доступом до українських ЗМІ посилює ще й те, що довіри до інформації з українських джерел загалом мало.

«Це пов’язано, на думку респондентів, по-перше, з тим, що в українських ЗМІ трапляються викривлення інформації, і поряд з традиційною пропагандою це обов’язково потрапляє в поле зору російських і сепаратистських ЗМІ, які «розкручують» її ще більше; по-друге, російське телебачення і радіо домінує у прифронтовій зоні, і довіра до нього підсилюється тим, що його інформацію здебільшого підтверджують родичі та знайомі, які перебувають на окупованій території і ретранслюють інтерпретації російських і сепаратистських ЗМІ», - сказано у матеріалах дослідження.

Читайте такожНаціональна суспільна телерадіокомпанія України запустить мовлення у вересні – член наглядової ради

При цьому зазначається, що російське телебачення і радіо домінує у прифронтовій зоні, а українські ЗМІ часом недоступні або менш доступні і менш численні, ніж російські.

«І якщо з боку Росії та сепаратистів іде перешкоджання українському радіо і телепрограмам (глушіння), то аналогічна робота з українського боку відсутня. Частина представників місцевої влади, а разом з нею місцеві ЗМІ, не зайняли активної проукраїнської позиції. Тому проукраїнські активісти на місцях можуть відчувати себе меншістю, яка не має підтримки місцевої влади і діяльність якої істотно обмежена через несприятливий інформаційний фон, створений російськими та сепаратистськими ресурсами», - наголосили у фонді.