Тиждень тому Кабінет міністрів вчергове вніс зміни до своєї постанови №1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19". Серед змін зазначено наступне: "...у "червоних" зонах поширення коронавірусу забороняється перебування на територіях загального користування без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно".

Ми повернулися до проблеми, яка законодавчо так і залишається чітко неврегульованою

Тобто, повернулася норма, про заборону перебування у місцях загального користування без маски для "червоних зон", яка, насправді, вже була в Україні у 2020 році. І знову ми повернулися до проблеми, яка законодавчо так і залишається чітко неврегульованою. Мова йде про необхідність чіткого визначення, що таке "місця загального користування" та "громадське місце".

Здавалося б, стаття 13 закону України "Про благоустрій населених пунктів" дає визначення, що таке територія загального користування. Але проблема в тому, що через неточність в законодавстві виходить, що на вулиці чи пляжі маску одягати необхідно, а на прибудинковій території багатоповерхових будинків - не обов’язково. Адже така територія не входить до визначення "місце загального користування".

Тобто, зрозуміло, що це прогалина законодавства, але складені в такому випадку (біля прибудинкової території) протоколи за порушення карантинних норм можуть бути оскаржені в суді. Ба більше, суди можуть бути виграні особою, щодо якої складено протокол. Тут варто також нагадати про можливу відповідальність за порушення карантинних норм за перебування без маски на територіях загального користування. Вона передбачена ч.2 ст. 44-3 КУпАП і передбачає накладення штрафу від десяти до п’ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (тобто розмір штрафу за таке правопорушення складає від 170 до 255 грн).

Сама по собі вулиця, двір - не є громадським місцем

Проблеми із визначенням - що підпадає під термін "громадське місце" - виникали і у 2020 році, коли Кабмін забороняв перебувати в громадських місцях без вдягнутої маски чи респіратора. Термін "громадське місце" дістав законодавче визначення у законі України "Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров'я населення" як частина (частини) будь-якої будівлі, споруди, яка доступна або відкрита для населення вільно, чи за запрошенням, або за плату, постійно, періодично або час від часу, зокрема під'їзди, а також підземні переходи, стадіони.

Тобто сама по собі вулиця, двір - не є громадським місцем. Однак вищевказаний закон є спеціальним. Його предметом є політика щодо попередження куріння тютюнових виробів і таке інше.

Тому для того, щоб громадяни та державні органи не плуталися у законодавчих термінах "громадське місце" та "територія загального користування", варто нарешті узгодити між собою терміни, прописані у різних нормативно-правових актах.

Павло Богомазов, адвокат