Україна та російська ліберальна опозиція, навіть маючи спільного ворога в особі Володимира Путіна і його режиму, не можуть налагодити співпрацю і тримаються осторонь одне одного. Це може стати проблемою в майбутньому, колии Україні доведеться вибудовувати відносині із післяпутінською Росією, пише The Washington Post.
Видання зауважує, що реакція українців на смерт Навального була "приглушеною", а часом навіть "ворожою". Тоді як ліберально налаштовані росіяни вбачали у Навальному "останню демократичну надію Росії", в Україні більшість "не сприймають Навального як прапороносця демократії".
Днями стало відомо, що перша леді України Олена Зеленська відхилила запрошення Джо Байдена послухати його виступ у Конгресі. Обізнані джерела кажуть, що причиною стали плани американців посадити її поруч із вдовою російського опозиціонера Юлією Навальною.
"Багато хто в Україні розглядає цю війну як останню главу в століттях гноблення з боку російських правителів і тому бачить ліберальних росіян, у тому числі Навальних, лише частиною російського суспільства — і його імперського проекту", – пише The Washington Post.
Однією з претензій українців до російської опозиції є те, що у критиці путінського режиму опозиціонери зосереджені переважно на тій шкоді, якої Кремль завдає самій Росії та російському народу. У той же час російська опозиція "не зайшла достатньо далеко в засудженні вбивства українців та окупації їхніх земель" представниками цього ж самого простого російського народу.
"Життя Навального не принесло української перемоги; натомість він завдав значної шкоди. Він підігрівав на Заході ілюзію, що демократія в Росії можлива", – написав у Facebook відомий викладач Києво-Могилянської бізнес-школи Валерій Пекар.
Український філософ і есеїст Володимир Єрмоленко сказав The Post, що, на його думку, російським лібералам потрібно пройти "довгий шлях", переосмисливши імперське минуле і сьогодення, переосмисливши саме розуміння "російської ідеї".
The Washington Post наводить ще одну причину недовіри українців до російської оппозиції – її неспроможність повалити путінський режим рішучими діями, подібно до того, як самі українці вчинили у себе вдома в 2004 і 2014 роках.
"Історія твориться не у в'язницях. Зміни куються опором насильству, зброї та створенням нових інституцій", – написав у соцмережах український політолог Петро Охотін, який служить в Збройних силах України.
Натомість представники російської опозиції скаржаться, що не відчувають моральної підтримки з боку українців.
"Я помітив багато агресивної риторики на кшталт: "Ви, росіяни, винні в тому, що тут відбувається". Але тут є багато людей, які були ув’язнені, катовані та вбиті… Люди в Росії також страждають", – заявила російська правозахисниця Олександра Попова.
Реакція на смерть Навального
Як писав УНІАН, російська влада повідомила про смерть Олексія Навального 16 лютого. Майже одразу цю звістку прокоментував президент України Володимир Зеленський.
"Очевидно, він убитий Путіним, як і тисячі інших закатованих, замучених через одну цю істоту. Путіну все одно хто загине, аби тільки він зберіг свої позиції. Як би не було складно і які б не були виклики, ми маємо завжди пам'ятати: лише у єдності можна захистити життя. Путін завжди вбиває. Він сам по собі і є війна. Він не зупиниться. Його можна лише зупинити. І лише всім разом, у співпраці", - наголосив Зеленський.
В самій Росії та за кордоном відбулися чисельні акції пам’яті Навального. 1 березня опозиціонера поховали у Москві. Попри погрози і залякування з боку влади, на церемонію прийшли десятки тисяч росіян.
