Підпишіться на нас в Google
Ми добре пам’ятаємо радянську пропагандистську історію про "непотопляємий авіаносець" Крим. Але реальність дещо інша – півострів захоплювали всі, хто туди заходив. Бо це "логістична пастка". Якщо в когось це й не вдавалося, то не через те, що Крим весь такий захищений, а лише тому, що на материку у наступаючих сил "щось траплялося" й було вже не до півострова.
На тлі логістичних проблем російських окупантів у Криму та розмов про "український десант", варто розібратися у тому, як Крим захоплювали раніше. А захоплювали його, історично, дуже часто. Особливо у давні часи та у Середньовіччі, коли майбутні українські степи були буквально "прохідним двором".
Ось дивіться – через Крим на захід проходили племена кіммерійців, скіфів, сарматів, гунів, тюркютів та аварів (Тюркський каганат), хазарів, угорців, печенігів, половців, монголів тощо. На уламках Монгольської імперії, "транзитом" через Золоту Орду, утворилося Кримське ханство, яке потім визнало себе васалом Османської імперії, в якої Крим завоювали росіяни.
Своєю чергою, на схід та південь з заходу рухалися, відповідно, готи та слов’яни кількома хвилями.
При цьому море та гори, які відділяли південне узбережжя від "великого" Криму, довгий час створювало там ніби "паралельний світ" - зі своїми традиціями, правилами. Та зі своїми загарбниками.
Спочатку на півдні домінували напівміфічні таври, потім греки, готи та римляни, як ефективно опиралися кочівникам. Згодом були ще генуезці та венеціанці. Греки, римляни, італійці – всі вони налагодили власну окрему логістику морем, яку кочовики ніяк не могли порушити.
Коли до росіян Крим захоплювали турки-османи, то також рухалися з півдня – з моря. Бо рівнинний Крим у вигляді кримських татар вже був їхнім васалом. Однак османи показали тоді вже новий тип війн на півострові, коли війна є "тотальною" - і на морі, і на суші. Через що навіть південний берег перестав бути захищеним. Росіяни згодом це довели.
Ці всі приклади показують, наскільки навіть у давні часи важлива була логістика. Бо хто зміг її налагодити – або суходолом, або морем, той і залишався у Криму більш-менш надовго. Без логістики півострів був лише пасткою з одним входом та виходом.
Власне, лише за часи Громадянської війни 1917-1921 років Крим переходив з рук в руки до десяти разів. Так, це знов та сама формула: "Хто у Крим заходить суходолом – той його й захоплює".
У грудні 1917 - січні 1918 року повсталі моряки захопили півострів та оголосили там владу більшовиків. Але вже у квітні 1918 року півострів майже захопили війська УНР під проводом Болбочана. Похід йшов успішно, але повного звільнення півострову досягти не вдалося.
Не через військову поразку, а тому, що союзні німці захотіли Крим собі як логістичний морський центр. Тому з травня 1918-го та до оголошення про капітуляцію Німеччини Кримом правили саме німці.
Потім, у квітні 1919 року, туди знов зайшли більшовики. Яких, втім, вже у червні 1919 року "замінили" білогвардійці. Ті протягнули у Криму до кінця 1920 року, коли більшовики зайшли на півострів втретє і вже остаточно – і теж через перешийок.
"Непотопляємий авіаносець" був навіть не "прохідний двір", а просто "логістична пастка".
Це ще більш наочно продемонструвала Друга світова війна. Німці досить легко взяли півострів у 1941 році, бо заходили по суші, але не змогли одразу "залетіти" до Севастополя, який тримався 250 днів саме завдяки морському та повітряному постачанню. Щойно німці отримали вирішальну перевагу на морі й у повітрі, Севастополь капітулював.
Про цю історію з довгою обороною Севастополя у радянській та російській історіографії люблять згадувати. А ось про Керченсько-Феодосійську десантну операцію, яка повинна була відновити радянську владу у Криму у 1941-42 роках та, власне, розблокувати Севастополь, згадувати не люблять. Бо Ставка зібрала величезні десантні сили, але… "забула" про логістику.
Власне, саме тому сучасна операція з українським десантом у Криму, ймовірність якої зараз активно обговорюють, виглядає вкрай сумнівно. Бо повноцінної логістики морем ми налагодити не зможемо. Так само, як і російські війська на окупованій території зазнають все більшого тиску у цій "логістичній пастці".
Лише у 1944 році Червона армія показала, як треба захоплювати Крим, атакувавши і з моря, і з суші. Тоді СРСР зміг відновити контроль над півостровом. І лише тому, що Рейх вже втратив контроль на морі й у повітрі, а радянські війська домінували і кількісно, і якісно.
До речі, марними були і всі спроби українського й російського десанту на островах Херсонщини вже у наш час – на "прозорому" полі бою стабільне постачання водним шляхом майже неможливе навіть у обмеженому форматі. Що вже казати про масштабну операцію. Але ось перекриття логістики до Криму та взагалі в усій зоні бойових дій – це вже інша справа.
Доля Криму буде вирішена разом з долею "сухопутного коридору", як єдиної повноцінної артерії для постачання півострову.
Пошкоджений Керченський міст, розбиті пороми та БДК вже не допоможуть росіянам, в разі збереження й нарощення інтенсивності українських ударів по автомобільних дорогах та залізниці.
Якщо "коридор" впаде, то доля Криму вирішиться не за дні, звісно - але за місяці. Всі "жести доброї волі" і під Києвом, і у Херсоні з Ізюмом, росіяни робили саме після втрати постачання. Контрнаступ ЗСУ 2022 року забезпечило знищення логістики нещодавно тоді отриманими HIMARS`ами, і зараз є певне "дежавю" тих подій, на тлі "виносу" російської логістики, але у значно більших масштабах.
Головне нам не повторити досвід Болбочана, який з військами УНР дійшов з Харкова до Сімферополя, але змушений був відступати, бо "посипалася" сама УНР, на тлі конфліктів з німцями. Тим не менш, Крим логістично виглядає значно простішою ціллю для деокупації, ніж Донбас. Питання лише у тому, як до того перешийку дійти, щоб правило "хто зайшов – той і переміг" спрацювало знов, але вже на нашу користь.
