Збройні сили України створили передумови для успішного просування в напрямку Токмаку і наблизилися до Донецька. Це дозволяє говорити про стриманий оптимізм щодо подальших успішних дій ЗСУ, однак темпи просування пов’язані з багатьма факторами.
Так, успішний характер контрнаступу насамперед залежить від постачання техніки, яка необхідна зокрема для розмінування. Наразі нам передали не більше 15% від необхідної кількості. Друга проблема, з якою стикаються Збройні сили під час оперативного розгортання та контрнаступу, - це відсутність прикриття з повітря. І це стосується не лише літаків, а й засобів ППО малої та середньої дальності.
Росіяни використовують так звану тактику активної оборони: витягують наші штурмові підрозділи з умовного дашка ППО і, відповідно, працюють авіацією та гелікоптерами після цього. Це проблема, яка заважає успішному характеру просування. Плюс - відсутність літаків. Якщо говорити про американський досвід, то це - перевага у повітрі, яка створює передумови для успішного просування. Для розуміння та порівняння: сухопутний наступ американських військ та союзників в Іраку почався через 40 днів після повітряних ударів. У нас такого немає від слова взагалі.
Українська армія змушена використовувати власний досвід. Однак говорити про те, що ситуація на фронті нагадує першу світову війну, як це намагаються подати деякі західні ЗМІ, не відповідає дійсності. Порівняння з Верденською м’ясорубкою є безтактовним. Події 1916 року під Верденом були викликані тим, що Німеччина не могла проводити широкомасштабні наступи по лінії фронту через важкі бої 1914-1915 років. Відповідно, мала чисельні втрати у живій силі.
Створено передумови для успішного просування на кількох напрямках одночасно
Те, що відбувається на українсько-російському фронті: ми атакуємо одночасно на декількох напрямках. На Запорізькому – Роботине-Вербове-Новопрокопівка, плюс Времіївський виступ і, відповідно, Бахмут. Так, це не ті темпи просування, які очікували – 5 кілометрів на тиждень. Але варто говорити, що і російські окупанти не сиділи, склавши руки – побудували багатоешелоновану лінію оборони. На кількох ділянках - чотири лінії оборони. Причому, основна проблема - це мінні поля шириною до 15 кілометрів.
Те, що відбувається зараз: ми змогли прорвати першу лінію оборони та увійшли у бойове зіткнення на другій лінії оборони. Причому, є зміна тактики – використання важкої бронетехніки під час боїв, чого не було під час боїв на першій лінії. За інформацією самих окупантів, це свідчить про те, що Збройні сили України прорвали лінію штучних мінних полів. Однак давати прогнози, наскільки може бути просування, справа невдячна. Треба враховувати багато факторів. Перш за все, на моє переконання, це залежить від темпів постачання високотехнологічного озброєння від наших західних партнерів.
Наразі створено передумови для успішного просування на кількох напрямках одночасно. На Оріхівському ми контролюємо панівні висоти в районі Новопрокопівки, що дає можливість тримати під вогневим контролем досить серйозні території окупованих районів Запорізької області. Створені умови для подальшого успішного просування в напрямку Токмаку. На Времіївському виступі ми за чотири кілометри від Старомлинівки. Це та сама друга лінія оборони (російських окупантів). Плюс саме поняття Времіївський виступ, який нависав над лінією оборони Збройних сил України, перестало існувати. По Бахмутському напрямку ми втримали контрнаступ росіян і наразі маємо успішний характер просування і в Кліщіївці, і в Андріївці, і в Курдюмівці та Озарянівці. Плюс, за останні кілька діб є успішне просування на найбільш проблемній ділянці фронту Авдіївському напрямку. Ми взяли під контроль фактично половину Опитного. А це до Донецька - 3,5-4 кілометри.
Усе це дає підстави говорити про стриманий оптимізм стосовно подальших успішних дій Збройних сил України.
Дмитро Снєгірьов, військовий експерт, співголова Громадської Ініціативи "Права Справа"
