Росія зухвало схопила три українські судна в Азовському морі, а разом з ними і глобальну увагу. Події наприкінці листопада стали кульмінацією кількох місяців зростання напруги.
Вони також посилили розмови про те, що Володимир Путін, схвильований падінням свого рейтингу, готовий посилити війну проти України, щоб відволікти росіян від економічної стагнації і непопулярних змін. Хоч це твердження здається переконливим, воно не враховує одну важливу річ: рейтинг Путіна от вже кілька місяців більш-менш стабільний. Про це на сторінках American Interest пише експерт Інституту дослідження міжнародної політики Аарон Шварцбаум.
Як показали останні опитування "Левада-Центру", роботу Путіна зараз схвалюють 60-65% громадян. Звісно, ще навесні 2018 року цей показник становив 80%. І обвал популярності значний. Але нинішні цифри стабільно зберігалися з липня. Та ж динаміка спостерігається у опитуваннях, під час яких росіян просили назвати імена політиків, яким вони довіряють. Зараз близько 35% опитаних вносили до свого списку довіри Путіна. Це на 20% менше, ніж минулої весни. Але, знову ж таки, показник впродовж останніх місяців був стабільним. Більше того, дослідження вказують на те, що росіяни все більше невдоволені своїм становищем, але вони точно не готові виходити на вулиці протестувати. І саме це найважливіше для Кремля.
Читайте такожEUObserver: Росія хоче залякати Європу і залити кров’ю Україну
Однак, Кримський консенсус - стрибок політичної єдності після анексії українського Криму - тепер випарувався. І це має значні наслідки для управління в Росії. Ключовою зміною стало те, що можна назвати зростанням "політичного терня". Політичні актори, які просто підтримували порядок денний влади в 2014 році, тепер вимагають винагороду чи поступок. В практичному сенсі це означає, що опиратися лише на політичну волю для Путіна стало важче. Тепер потрібно задобрювати політичних "акціонерів". Для звичайної демократії в цьому немає нічого надзвичайного. Але для так званої "керованої демократії" по-російськи - це великий виклик. Могутні куратори внутрішньої політики в адміністрації президента РФ будуть дуже зайняті у наступні шість років.
Попри те, що росіяни досі можуть вважати, що Путін над політикою, партія "Единая Россия", яка представляла статус-кво, такою ж мірою непопулярна, як він популярний. Партія виконала свою роботу в парламенті і схвалила пенсійну реформу. Але зміна зустріла великий опор з боку населення. "Единая Россия" зіштовхнулася з класичною проблемою відносин між покровителем і агентом. Партія існує для того, щоб просувати плани Путіна в Думі. Але у неї також є власні інтереси й інстинкти. Інстинкт виживання - головний з них.
Читайте такожAtlantic Council: Велика війна проти України закінчиться розпадом Росії
В пантеоні Думи російська так звана "керована опозиція" стала відігравати більш активну роль після тривалого періоду мовчання, який почався після анексії Криму. Лідери ЛДПР і Компартії постійно зустрічаються з Путіним. Вони підтримують порядок денний автократа. Але вони також добре розуміють, що втратять наліт "опозиції", якщо не будуть чинити хоча б якийсь номінальний опір. Автор нагадує про місцеві вибори в Росії, зокрема в Приморському краї і Хакасії, де номінальні "опозиційні" партії відібрали контроль у політичної сили Путіна.
Росія не на шляху до перетворення на плюралістичну демократію. Але її політичне життя стає трошки більше "нормальним". Однак, в керованій системі ця "нормальність" означає, що підтримка контролю стає важким і дорожчим. У вимірі зовнішньої політики твердження про те, що Путін хоче зжерти Україну, щоб уникнути неминучого повалення, упускає деякі нюанси. Насправді ситуація більш схожа на ту, коли Путіну і його команді легше влаштовувати нові авантюри за кордоном, тому що ціна внутрішньої політичної гри зростає. Путін швидше буде займатися випробуваннями ракет, ніж пенсійними проблемами в Росії. Однак, питанням лишається, чи буде в нього така можливість і далі уникати внутрішніх проблем у останні шість років в Кремлі.
