Колишні дипломати, які працювали в Північній Кореї, поділилися рідкісними деталями про життя під одним із найзакритіших режимів світу. Вони говорять про ізоляцію, парадокси повсякденності та дивовижну буденність, яку доводилося сприймати як норму, пише The Telegraph.
Валізи з готівкою — замість банківських переказів
Через санкції західні дипломати були змушені фізично доставляти готівку до Пхеньяна.
"Щомісяця я або хтось із моїх співробітників летів до Пекіна, забирав 30 або 40 тисяч євро готівкою і повертався назад", — розповів Майк Гіффорд, посол Великої Британії у Північній Кореї (2012–2015).
"Усі робили так само. У німецького секретаря була валізка з етикеткою "Уряд Німеччини" — і ніхто навіть не дивувався".
Асортимент товарів для іноземців був обмеженим, хоч і парадоксальним.
"Іноді в холодильниках була лише вода Perrier. Це чудово, але мені не завжди потрібна саме вода Perrier", — каже Гіффорд.
Свобода
Попри більшу свободу пересування, соціальні бар'єри були всюдисущі. Ліндсі Міллер, дружина дипломата, яка прожила два роки в Пхеньяні, зізнається:
"Це те, з чим я боролася весь час… Як можна по-справжньому дізнатися, що думають люди, якщо не можна їх про це запитати?"
Їй вдалося зав'язати дружбу з власницею бару, яка жила за кордоном і знала англійську, але навіть ця жінка ділилася лише фрагментами життя.
Китай як "вікно у світ"
Регулярні поїздки до Китаю — не просто для покупок, а й для відчуття свободи.
"Коли ми перетинали міст до Китаю, ми з полегшенням казали: нарешті ми вільні. Це смішно, але саме так відчуваєш після Північної Кореї", — згадує Томас Шефер, двічі посол Німеччини в КНДР.
Медична допомога — лише за кордоном
Навіть незначне захворювання могло стати серйозною проблемою. Алістер Морган, посол Великої Британії (2015–2018), розповідає:
"Медикам у Пхеньяні не вдалося правильно діагностувати хворобу у дружини одного з дипломатів. У результаті її терміново перевезли до Китаю, де поставили діагноз — гострий апендицит".
Wi-Fi — лише для найтерплячіших
Навіть на території дипломатичних комплексів інтернет залишав бажати кращого.
"Ви могли надіслати листа у Facebook, але завантаження відео з YouTube — це було щось із розряду неможливого", — ділиться Міллер.
Після пандемії багато посольств так і не відкрилися знову. Причини — як у страху перед безпекою, так і в політичних змінах.
"Після Covid їм була потрібна серйозна допомога — їжі, ліків, енергії не було зовсім. І вони обрали Росію, яка може це дати, без зайвих питань", — пояснив Віктор Ча, аналітик CSIS.
Присутність мала сенс
Хоча обставини були важкими, дипломати переконані: бути всередині країни — стратегічно важливо.
"Ми могли передавати повідомлення, які не факт, що передали б їхні дипломати за кордоном", — зазначив Морган.
"Вони (північнокорейці) бачили у нашій присутності спосіб легітимізації та доступ до альтернативних думок", — додав Гіффорд.
Попри гучні саміти Дональда Трампа з Кім Чен Ином, відносини залишилися зруйнованими.
"Кім пережив найбільше приниження в історії країни, коли Трамп пішов із саміту в Ханої ще до обіду. Він не повторить цю помилку ще раз", — зазначає Морган.
Режим в КНДР - це потрібно знати
Північна Корея (КНДР) — одна з найзакритіших і найрепресивніших країн світу, де владу понад 70 років утримує династія Кімів. Нинішній лідер — Кім Чен Ин, онук засновника держави Кім Ір Сена. Режим базується на ідеології чучхе, культі особи, тотальному контролі над населенням і централізованій економіці.
У КНДР практично відсутні свобода слова, вільні ЗМІ, інтернет та політична опозиція. Людей можуть ув’язнити — або й стратити — за критику влади чи навіть за спробу втекти з країни. Мільйони мешканців перебувають під наглядом держави, а життя іноземців — під постійним контролем спецслужб.
Через ядерні випробування, військову агресивність і порушення прав людини КНДР перебуває під жорсткими міжнародними санкціями.
