Думка

Що стоїть за рішенням Віктора Януковича про односторонній вихід із переговорного процесу щодо створення широкої коаліції? Розвиток подій до епохальної заяви Януковича, сама заява і подальші події дають підстави вважати, що переговори були наперед зрежисованим театром абсурду.

Від самого початку активної фази переговорів між ПР та БЮТ тривав постійний «злив» інформації. При чому жваво коментували ще не досягнуті домовленості переважно спікери «регіоналів». Ганна Герман публічно обіцяла переконувати Януковича піти на вибори Президента в парламенті. Згодом, за кілька годин до виходу «регіоналів» із переговорів, Нестор Шуфрич активно захищав антидемократичні норми «віртуального» проекту Конституції (перенесення в часі парламентських виборів, обрання глави держави у ВР без урахування думки суспільства). Якщо ж справді переговори ось-ось мали завершитися підписанням угоди, то для чого було створювати такий інформаційний «шум»? Цьому існує цілком логічне пояснення.

Відео дня

Вочевидь, Віктор Федорович всерйоз не збирався створювати коаліцію, раз так рано зійшов із дистанції. Як показує розвиток подій, мета «регіоналів» була така: дискредитація Тимошенко та, по можливості, обрання Януковича Президентом у парламенті. Саме для того речники ПР і твердили на кожному кроці про важкість переговорів, уміло вкидаючи в інформаційний простір начебто деталі переговорів. У виборця мало скластися стійке уявлення, що саме БЮТ пропонує Януковичу президентське крісло через парламент... Водночас, якби «регіоналам» удалося вмовити прем’єр-міністра піти на такий крок, то карта спрацювала б по повній. У результаті була б омріяна посада, а виборцю можна було б сказати: бачте, Тимошенко сама це запропонувала, а ми заради країни на це погодилися. Зрозуміло, що автор таких конституційних змін в очах виборців втрачав значну частину довіри.

Цікаво, що підігравав такому сценарію і Віктор Ющенко своїми заявами про змову та заколот.

А також  Дмитро Фірташ, який має «газовий зуб» на Тимошенко. Саме Фірташ ще наприкінці минулого року доклав руку до тодішнього провалу коаліційних переговорів. Цікаво, що Арсеній Яценюк з’являється в ефірах підконтрольного газовому олігарху телеканалу частіше за ведучих. Чи не є Дмитро Фірташ містком, комунікатором між опонентами Тимошенко? 

Було б наївно думати, що такого сценарію не розуміли в команді Тимошенко. Так чому ж тоді біло-сердечні наважилися зіграти в цю гру?

По-перше, для Тимошенко зараз найголовніше – це боротьба з економічною кризою, яка б’є по країні і, відповідно, по рейтингу лідера БЮТ. Очевидно, що вона хотіла або ж змусити Януковича піти на широку коаліції заради вирішення економічних негараздів, або ж показати, що лідер ПР не готовий до такого прагматичного об’єднання.

Очевидно, що Янукович тепер, як і в грудні минулого року, поставив коаліційний ультиматум: даєш вибори глави держави з великими повноваженнями у стінах парламенту. Доповнивши умову екзотичним пунктом – віковим цензом (кандидат у Президенти має досягти 50-річного віку). Зрозуміло для чого, адже його головним конкурентам на момент виборів буде 49 років (Тимошенко) та 35 (Яценюк). Тимошенко відмовилася від цього. Як і від ідеї пролонгації повноважень діючій Раді. Саме це було темою фракційного зібрання бютівців у п’ятницю, 5 червня. Дізнавшись про це, та провівши кількагодинні консультації з Ющенком, Янукович заявив про свій вихід із переговорного процесу.

Тепер лідер «регіоналів» інтенсивно намагатиметься довести, що саме він зупинив антидемократичні конституційні зміни від Тимошенко.

Для Тимошенко усе було б набагато гірше, якби конституційні зміни пройшли перший етап, а вже потім «регіонали» відмовилася від них. Тепер же прем’єр-міністр спробує довести суспільству, що Янукович таки боїться прямих виборів Президента. І що він не бажає брати участі в подоланні наслідків глобальної кризи.

Ярослав Макітра, політичний аналітик