Думка

Передвиборчий цирк-шоу-марафон нагадав мені реальну історію тридцятирічної давності.

Мене, на той час молодого спеціаліста одного з наукових інститутів, відправили в складі делегації на великий південний завод із жорсткими інструкціями розірвати договірні відносини й започаткувати розслідування. Уже декілька років вони не могли закінчити й передати нам нову випробувальну установку, без якої радянська наука все більше відставала від клятої буржуйської.

Відео дня

На вокзалі нас чекала чорна директорська «Волга», розкішні номери в готелі й прийом у шикарному ресторані.

Уранці відбулася нарада в генерального директора. Були присутні всі директори, начальники цехів, майстри та бригадири. Декілька годин відбувалося грандіозне дійство. Звучали виправдальні реляції відповідальних за затримку, проводився пошук винуватців, лунали погрози розправи прямо на місті. Генеральний спересердя крив усіх матом. Буря, градус зашкалював. Люди хвилювалися, хапалися за серце (декому викликали швидку), каялися й просили дати їм останній шанс виправити становище.

Урешті-решт ми не витримали, щиросердно передзвонили керівництву й отримали добро на пролонгацію договору. Та ще й при цьому нас якимось дивним чином ублагали збільшити фінансування. Потім розчулено провели, і ми попрощалися як рідні.

Тільки вирушили, як мені захотілося в туалет, тому я тихенько вернувся. Зачинив кабінку, коли ж чую радісні й добре вже знайомі голоси. “Мишку, ну як ми їх!? Еге ж, Сеню, вищий клас! А як тобі Аркаша? Артист! Ну, артист. Навіть я йому повірив...”

Одна шайка, подумав, я. Усіх перечекав, непомітно вибрався з відхожого місця, нікому нічого не сказавши. Було соромно – та й пізно після бою кулаками махати.

І зараз за схожим сценарієм цинічно розводять одразу весь народ. Компромат та всіляка просто фантастична чорнуха заполонили ефір та друковану продукцію. Іде така масована інформаційна атака на суспільство, що навіть передові й мислячі громадяни втрачають політичні орієнтири. Реалізується технологія виведення в другий тур двох основних і недопущення когось третього.

Хоча я не втрачаю надії. І гадаю, що вперше за два десятиріччя незалежності маємо справді вибір і реальну можливість для створення нормальної державної влади без штучних протистоянь і мовно-національних заморочок. Потрібно лише провести в другий тур третього кандидата. Усього-на-всього! Другий тур цей третій кандидат виграє гарантовано, тому що переважна більшість виборців дуже не любить перших двох. Просто коли немає вибору, голосують не так «за», як «проти». Вважаючи, що обирають менше зло.

Пропоную перенести вибори «меншого зла» на другий тур. А перший тур президентських виборів, призначений на період новорічних свят, провести у святковій, позитивній і творчій атмосфері. Вибір є – з-поміж решти шістнадцяти, яким навісили ярлики “технічних”. Напевно, там таки є технічні кандидати, але однозначно не всі.

Між іншим, у нашій історії був один технічний кандидат – Леонід Ілліч Брежнєв. КГБ прорахувався, і Брежнєв керував Радянським Союзом вісімнадцять років. То був єдиний світлий для простих людей за всю багатостраждальну історію совєцької експериментальної держави.

Немає сумнівів, що потрібно міняти всю псевдоеліту. І саме зараз маємо слушний момент розпочати цей процес з голови. От і давайте спробуємо обрати найбільш достойних з тих шістнадцяти…

Так сталося, що наші президентські вибори проходять у дуже важливий, ключовий період. Саме тому, у січні вся увага світової громадськості прикута до України.

Тож ідемо на вибори й керуємося розумом, а не емоціями.

Віктор Малєй, приватний підприємець