Я скаржитимуся Суркову. (Владислав Сурков – заступник голови адміністрації російського президента, головний кремлівський ідеолог). Учора по телевізору подивилася кадри параду на Красній площі. Подивилася, поплакала і запишалася. Велич така, краса, Меркель на трибуні, серед усіх військ і українська академія крокує. Краса.
Знаєте, РФ, попри те, що, вони, як і ми, десь там у сьомому десятку за рівнем життя, на відміну від нас, мала право на військовий парад, оскільки їх Генштаб (Газпром, я маю на увазі) має гроші на такі задоволення.
Що стосується нас, то не будемо про сумне. (Симптоматично, що я ніде в пресі не знайшла вартості українського параду). Але серед завершальних кадрів святкування роковин перемоги в Москві, я побачила не менш величний, ніж парад, прийом ветеранів у Кремлі. За столами, все чин чином. Сто відсотків, була осетрина, як без неї рідної. І подумала, а чому наших, українських, ветеранів отак не частували? Я розумію, що Банкова не Кремль, там не розвернешся. Але зняли б Маріїнській палац, Будинок з химерами, ну, врешті запросили б ветеранів до Межигір’я, там, кажуть, наш президент будиночок орендує. Страусів стареньким би показали, накрили столи.
А так... Покликали ветеранів в Український дім, колишній музей Леніна, потім нібито пообіцяли, що за п`ять років всі госпіталі поремонтують, а потім ще протягом якогось часу житло дадуть, і все. Ну, по-перше, їм не потрібні вже госпіталі через п`ять років. Адже їх залишилося мало, а відпущені їм дні біжать дуже швидко. Хай буде один госпіталь, але добрий, і не за п`ять років, а за рік. І щоб доступ був туди справді ветеранам і щоб під контролем громадськості. Тоді, дивись, вони зможуть дочекатися обіцяного житла.
Ну, щодо житла, я не надто вірю. Російська Федерація обіцяє своїм уже років так двадцять, і ніхто масової видачі квартир не проводить. Що про нас казати. У нас Газпрому немає, а невдовзі й Нафтогазу може не стати. Тож поки запросили б ветеранів до Межигір’я або Маріїнського...
Пане Сурков, ви поклопочіть перед українським керівництвом, гаразд? Скажіть йому, що якщо вже парад, як у Росії, то має бути й прийом, як у Росії. Ми за це про вас в газету напишемо, а ветерани подякують.
Маша Міщенко
