Скажу відразу, якби словосполучення «податковий кредит» випадково не виринуло в розмові з одним з моїх знайомих (він працює економістом), я не мала б анінайменшого уявлення про своє законне право на відшкодування частини грошей, сплачених за навчання моєї дитини у вузі.
Виявляється (погодьтеся, круто звучить, коли йдеться про щось таке, що належить тобі згідно із законом), десь в лютому-березні можна віднести пакет документів в податкову і, говорячи канцелярською мовою, «претендувати на зниження суми загального річного доходу оподаткування, одержаного за підсумками такого звітного року, у випадках, визначених законом».
Претендувати – це, звичайно, голосно сказано. Мені, наприклад, в основному доводилося вислуховувати претензії співробітників податкової. То в пакеті опинилися «непотрібні» документи. То з першого разу не зметикувала, що в тих графах податкової декларації, куди мені вписати нічого (скажімо, про земельні ділянки чи банківські рахунки) треба ставити прочерк, а не залишати «як було». Було діло, мене хвилин 10 висповідували за нездатність розрахувати суму на відшкодування за «абсолютно зрозумілою», з погляду податківців, схемою.
Втім розрахунки, як з`ясувалося, - болюче питання не тільки для мене. Все той же знайомий просвітив, що податкова, перевіряючи правильність заповнення документів на податковий кредит, кожного разу прагне занизити суму відшкодування. Втім тут же порадив не лізти в дебати, якщо тільки «матчастина» від зубів не відскакує.
Проте, з урахуванням моєї зарплати (більше суми сплачених податків, ясна річ, ніхто відшкодовувати не буде), вартості навчання, того факту, що до уваги беруться тільки навчальні місяці, що сума відшкодування жорстко обмежена по кожному місяцю і т.д. і т.п. в моєму випадку виходить трохи більше тисячі гривень, які моя рідна держава згідно із законом мені зобов`язана повернути. Для мене це гроші. Але, щоб їх одержати...
Для початку я мушу або взяти день за свій рахунок на роботі, або хоч на півдня відпроситися – податкова, як ви розумієте, ні у вихідні, ні вечорами відвідувачів не приймає. Потім чекати ще два місяці, поки вони всі надані мною відомості перевірять і перепровірять. І лише після всього цього, дізнавшись все в тій же податковій «свій номер у реєстрі» можу «в будь-який час» відправлятися за грошима в банк, який, абсолютно правильно, також ні у вихідні, ні вечорами не працює.
Але і на додачу до цього рідна батьківщина не втомлюється винаходити нові проблеми для таких як я. Наприклад, цього року вимагали на додаток до торішнього пакету документів принести довідку з вузу про кількість навчальних місяців у році.
А коли прийшов мій час одержувати нараховане, виявилось, що за день до цього в єдиному на весь Київ Зембанку, де тільки і можна одержати податковий кредит, Нацбанк ввів тимчасову адміністрацію і велів не віддавати нікому і ніяких грошей протягом наступних шести місяців Зрозуміло, в одній держструктурі (Нацбанку) не додумалися наперед попередити іншу держструктуру (податкову) про те, що з виплатами людям назрівають великі проблеми. Нехай, мовляв, поки є час, підшукають інший банк. Ага! І зрозуміло, коли я дізнавалася свій номер в реєстрі, співробітники податкової «не додумалися» попередити, що за грошима, поки не буде названий інший банк, та поки туди не перекажуть кошти, та поки по новій розберуться з документами... загалом, зараз належні мені гроші одержати не можна ніде і ніяк. У тому питанні мене просвітили вже співробітники банку, добре, вистачило обачності спершу уточнити, чи не відрізняється і там список необхідних документів від торішнього.
Але не чекайте, що навіть про таку заплутану схему з настільки важкодосяжним «призом» вам розкажуть, та хоч в тому ж вузі, скажімо, при підписанні контракту. В Україні знання про те, що належить людям згідно із законом, все більше стає «привілеєм» наполегливих.
Віра Сорока
