ДумкаЯкимось дисонансом з реальністю звучить для мене думка політолога Костя Бондаренка про те, що наступним прем`єр-міністром може стати або лідер БЮТ Юлія Тимошенко, або «фінансовий» лідер Партії регіонів Рінат Ахметов. Аж занадто схожі такі заяви на спробу «відвести очі» найбільш звучними зараз брендами від інших, не менш звучних, потенційних кандидатур, які дещо відійшли в тінь.
Все ж таки потрібно враховувати, що кандидатура прем`єр-міністра-2007 - це вже не той коленкор, що прем`єр-2006. Інша привабливість, інша вага. Не більша і не менша, а саме «інша». Прем`єр-міністр-2007 - вже не така принципова фігура, щоб списи за неї ламалися так, як це було навесні минулого року. Її завдання, можливості і вимоги до неї з боку всіх політсил - інші. Крім того, не варто скидати з рахунків думку багатьох політиків, що новообрана Верховна Рада (а значить, і сам прем`єр) не протягне більше двох років. Коротше, кандидатура нового прем`єр-міністра має бути відомою, такою, що врівноважує (при необхідності) інтереси різних сил і не викликає гострої алергії у основних учасників формування уряду і у більшої частини виборців.
Все дуже просто, всім зрозуміло, і вже навіть не раз про це говорилося. Якщо під час минулих парламентських виборів політичні сили апелювали до виборця гаслом «Ви обираєте прем`єр-міністра України», то парламентські вибори цього року - це проекція року 2009-го, і навіть якщо жодна політсила цього вголос не заявить, то підтекст усіх гасел буде «Ви обираєте ПРЕЗИДЕНТА України».
Саме виходячи з цього для мене сумнівною здається перспектива і для Тимошенко, і для Ахметова особисто очолити уряд. З точки зору їх намірів і їх можливостей.
З іншого боку, пристрасті навколо прем`єрської посади, яка може стати трампліном для здобуття президентства, мобілізує всі пропрезидентські сили для недопущення реалізації подібного гасла.
Стосовно Тимошенко і Ахметова...
Прем`єрство на сьогодні вже, швидше за все, не потрібне Юлії Тимошенко - і це, в принципі, зрозуміло. Не тому, що вона передумала стати Президентом. Якраз навпаки.
Ще рік-півтора, і починається президентська кампанія. А найефективніше і простіше вести таку кампанію, якраз з опозиції, але ніяк не з влади. Принаймні, у політиків її характеру агітувати в опозиції вдається ефективніше, ніж з владних кабінетів. Мабуть, опозиційний досвід і революційні схильності особи таки превалюють. Ну а очолюючи Кабмін, Тимошенко отримає найпотужніший «кризовий» підрив засад економіки з боку конкуруючих партій. Тим більше якщо врахувати: а) одна з цих партій практично контролює всю економіку країни; б) більшість представників партій-конкурентів увійдуть до Кабміну в ранзі міністрів і управляти таким конгломератом Юлі-прем`єру буде непросто. Та й навряд чи вона зможе довго, успішно і вже вкотре розповідати електорату про підступи ворогів (незрозуміло вже - чи то Помаранчевої революції, чи то України взагалі). Тому видається сумнівним бажання Тимошенко знову очолити Кабмін.
Щоб відповісти на запитання - чи займе Ахметов крісло прем`єра, потрібно спробувати відповісти на запитання - навіщо йому це потрібно. (Просто, тезу «Партія сказала «треба», комсомол відповів «єсть» - тут не спрацює. Не того штибу «комсомолець»).
Швидше за все, на найближчі пару років Ахметов теж навряд чи очолить виконавчу владу. Так, не можна скидати з рахунків повідомлення в ЗМІ, що Ахметов готує якийсь там «план Маршалла» для України. Готує - значить, реалізовувати і контролювати його виконання хотів би сам. І все ж таки...
По-перше, дуже мало часу минуло, щоб він сам сформувався як політик і щоб у масовій свідомості сформувався його імідж як політичного діяча. Я вже не кажу імідж стабільно позитивний - хоч би нейтральний, але зрозумілий для виборця. Адже на сьогодні Ахметов як і раніше невідомий і незрозумілий простому українцеві - хто він, звідки, що собою являє, який рівень його освіченості, яку думку у найбільш важливих питаннях життєдіяльності країни він має. За рік його депутатства цей вакуум так і не був заповнений. А незрозуміле, невідоме - лякає і насторожує, більше ніж реальна небезпека. Плюс до цього чутки про його далеко не безхмарне минуле.
Ще варто додати як і раніше крайню непублічність Ахметова, його схильність до ролі «сірого кардинала» в усіх основних питаннях. Принаймні, від його появ на публіці залишається враження, що він і сам не отримує особливого кайфу від процесу публічної політики (хоча, може, з часом добере смаку?).
Ну і про те, що Ахметов навіть не прагне пробитися у виконавчу владу, може свідчити такий маленький-дрібненький факт - елементарне незнання української мови - державної мови країни, в якій йому пророкують прем`єрство, і видиму відсутність намагань її вивчити. Судячи з усього, обіцянка вивчити українську - її він дав навесні минулого року на всю країну - так і залишилася обіцянкою. Не знаю, принаймні, по телевізору він не робив спроб щось сказати літературною українською. Цікаво, боявся показатися смішним чи з поваги до державної мови, яку не хоче перекручувати?
І ще одне враження людини, як бачила Ахметова тільки з телеекрану, - він дуже прагне позитиву, публічного визнання, прагне, щоб його дії одержували позитивну оцінку суспільства, ЗМІ і т.п. Адже прем`єрові доведеться витримувати дуже серйозний шквал критики, часто несправедливої. Це для людей певного характеру може стати непосильним і непотрібним тягарем.
Тому висновок напрошується наступний: пост прем`єра швидше за все займе представник. «Нашої України», вірніше - новоствореного блоку НУ-НС. І такий розклад може стати вигіднішим і прийнятнішим для всіх учасників процесу. Причому незалежно від формату коаліції у ВР.
І тоді просто гріх буде не пригадати про один з претендентів-старожилів на посаду прем`єр-міністра, якому фортуна не посміхнулася в 2005 році - Петрові Порошенку. Мені здається - зараз, вірніше в момент післявиборний, варіант його повернення на перші посади держави цілком ймовірний. В останні місяці він дещо пішов у тінь (все ж таки статусу «простого народного депутата» і глави ради Нацбанку явно замало для такого сильного політика). З іншого боку, такий відхід може вплинути на його імідж тільки позитивно. Як то кажуть - краще відсутність новин, ніж погані новини. Крім того, не можна не брати до уваги те, що до Порошенко дуже добре ставиться Президент. І як до кума, і, певно, як до фахівця.
Не оцінюватиму зараз - що означає для країни такий прем`єр, як Порошенко. Подивимося, якщо призначать...
Тетяна, м. Київ
