Інститут української політики пропонує Вашій увазі рейтинг основних подій у галузі зовнішньої політики України у 2011 році
1. Політичний консенсус всередині України щодо європейської інтеграції
2011 рік увійде в історію України як рік, коли дискусії щодо доцільності європейської інтеграції України отримали спільний знаменник: практично всі головні політичні сили України (окрім комуністів) підтримали європейський вибір і виступили з відповідними заявами. Традиційний для української геополітики принцип Лебедя, Рака та Щуки перестав бути актуальним. І влада, і опозиція висловили одностайність у бажанні долучитися до європейських цінностей та європейської цивілізації. Це автоматично позначилося і на соціологічних даних: за різними оцінками, від 52 до 56% громадян України підтримують орієнтацію на Захід. Варто зауважити, що ще рік тому ці показники були нижчими щонайменше на 20%.
2. Дискусії щодо Угоди про асоціацію України та ЄС (включно з угодою про зону вільної торгівлі між Україною та ЄС)
Рік запам`ятався гарячими дискусіями між Києвом і Брюсселем щодо Угоди про асоціацію України та ЄС. Цей документ має наблизити країну до європейської спільноти та створити передумови для інституційної інтеграції України в ЄС. Для нашої країни принциповою є згадка у документі про нашу європейську ідентичність, що дало би можливість у майбутньому, покликаючись на статтю 49 Лісабонського договору, претендувати на повноцінне членство в ЄС. Німеччина, Франція та Голландія виступили проти вимог України, аргументуючи свою позицію справою Юлії Тимошенко та порушеннями демократичних свобод в Україні. Слабкість аргументації очевидна (угода підписується не з конкретним президентом, а з конкретною державою, і прив`язуватися до історичного моменту не можна, до того ж Україні відмовляли у визнанні її європейської ідентичності і раніше – за часів прем`єрства Тимошенко). Найбільшим захисником українських інтересів виступала Польща, яка головувала у другій половині 2011 року у Євросоюзі. Тривалі дискусії призвели до того, що на грудневому саміті Україна – ЄС у Києві було заявлено про завершення переговорів, але питання про європейську ідентичність України залишилося відкритим. Завершення процесу ухвалення угоди про асоціацію має відбутися наступного року – принаймні, парафування та підписання документу.
3. Українсько-російські переговори з газової проблематики та питання участі України у Митному союзі РФ, Казахстану і Білорусі
Осінь та початок зими 2011 року позначилися намаганнями України переглянути газові домовленості з російським «Газпромом». Україна заявила про бажання змінити драконівські угоди з головним енергетичним партнером, укладені в часи прем`єрства Юлії Тимошенко. В кризових умовах ми очікували від Росії партнерської позиції. Однак кілька раундів переговорів завершилися нічим: апетити Російської Федерації виявилися надмірними, і українське керівництво не могло погодитися на пропозиції російської сторони. Паралельно Росія намагалася чинити тиск на офіційний Київ щодо його визначеності у питанні Митного союзу і Єдиного економічного простору з Росією, Казахстаном та Білоруссю. Тверде «ні» України у цьому питанні стало принциповим здобутком 2011 року.
4. Головування України у Комітеті міністрів Раді Європи
Подія, що мала велику вагу для зовнішньополітичного престижу України, але яка залишилася майже непоміченою вітчизняними ЗМІ. Україна вперше за історію своєї незалежності головувала у такій важливій європейській інституції (якщо не рахувати персонального головування Геннадія Удовенка на сесії Генеральної Асамблеї ООН у 1997 – 1998 роках). Пріоритетами, які визначила для себе Україна на час головування у Комітеті міністрів Ради Європи, стали захист прав людини, захист прав дітей та жінок. При цьому результати головування були високо оцінені на європейському рівні.
5. Створення «Групи друзів України» у Європарламенті
У травні 2011 року Україна отримала серйозну лобістську групу (понад 40 депутатів) у Європарламенті, які заявили про бажання сприяти українській євроінтеграції. У серпні представники групи провели ряд зустрічей зі своїми українськими колегами-парламентарями у Криму, а також зустрілися з вищим керівництвом України. Насамперед завдяки діяльності «групи друзів» у жовтні та грудні 2011 року Європарламент прийняв дві резолюції, що підкреслювали необхідність парафування та підписання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Заяви представників «групи друзів» та їх діяльність вселяють надію в успіх євро інтеграційних намірів нашої держави.
6. Відмова України від високозбагаченого урану
У вересні 2011 року міністр закордонних справ України Костянтин Грищенко та держсекретар США Хіларі Клінтон завершили тривалий переговорний процес щодо відмови України від високозбагаченого урану та підписали відповідний меморандум. Сам процес підписання неодноразово відкладався – у лютому, у липні 2011 року. Сьогодні Україна стала найяскравішою ілюстрацією щодо дієвості плану ядерної безпеки у світі, проголошеного три роки тому президентом США Бараком Обамою.
7. Візит Віктора Януковича в Бразилію та українсько-бразильські домовленості щодо економічного співробітництва
У ході візиту Віктора Януковича до країн Латинської Америки важливо підкреслити налагодження українсько-бразильських зв`язків, які можуть призвести до пожвавлення економічного співробітництва з одним із лідерів сучасного світу, а також співробітництва у космічній сфері. Експерти вважають домовленості з Бразилією (членом неформального об`єднання країн «БРІКС») одним із найважливіших зовнішньоекономічних досягнень України у 2011 році. Домовленості з Бразилією розширюють Україні доступ до латиноамериканських ринків, об’єднаних у спільний ринок МЕРКОСУР.
8. Активізація далекосхідного вектора зовнішньополітичної діяльності України
Протягом 2011 року Віктор Янукович здійснив ряд візитів у країни Далекого Сходу: у січні відбувся візит до Японії, у квітні - візити у В`єтнам, Бруней та Сінгапур, у вересні – у Китай. Головна тема візитів – налагодження економічних контактів з країнами регіону, розширення ділової та інвестиційної активності, відкриття нових ринків для українських товарів.
9. Встановлення безвізового режиму з Ізраїлем
Те, що українці відтепер можуть літати без віз до Ізраїлю, надзвичайно важливо з точки зору традиційних історичних зв`язків між нашими державами і народами. Тим більше, що одразу ж за безвізовим режимом з Ізраїлем було прийнято рішення про безвізові режими з рядом інших країн: від 2011 року українці можуть подорожувати без віз до Аргентини, Бразилії, Туреччини, Боснії і Герцеговини, Сербії, Брунею. Відкритим залишається питання безвізового режиму між Україною та Європейським Союзом, але, на думку міністра закордонних справ Костянтина Грищенка, це питання буде повністю вирішено за два роки. Тим більше, що Україна протягом двох останніх років більш ніж на 80% виконала вимоги «дорожньої карти» набуття безвізового режиму з ЄС.
10. Участь України у Європейському енергетичному співтоваристві
З лютого 2011 року Україна стала повноправним членом Європейського енергетичного співтовариства. Хоча участь у престижній міжнародній організації і обіцяла Україні чималу кількість переваг, однак насправді ЄЕС виявилася мало дієвою структурою. Всупереч зобов`язанням, деякі члени ЄЕС почали проводити політику відвертого нехтування національних інтересів держав-партнерів. Це, зокрема, вилилося у підписанні деякими країнами ЄС угоди з Росією щодо будівництва обхідного газопроводу «Південний потік» та газосховищ на території Сербії, що напряму суперечить економічним інтересам України. Саме тому вже наприкінці 2011 року ряд експертів почали ставити під сумнів доцільність перебування України в ЄЕС.
Підсумовуючи 2011 рік, можна сказати, що це був рік найбільш напруженої роботи зовнішньополітичного відомства за останні 20 років. За напруженістю і дієвістю він нагадує 1992 рік – рік становлення України як суб`єкта світової політики. Але більшість процесів, які спостерігалися протягом 2011 року, дадуть свої плоди лише у наступному році.
Інститут української політики
