Протиборчі сили, влада і опозиція, завжди працюють над впливом на громадську думку.
Особливістю нинішнього політичного моменту є те, що влада (вона ж - учорашня опозиція) прикладає титанічні зусилля, щоб не просто здаватися, а й бути ефективною. А опозиція (вона ж учорашня влада), як ніяка попередня, у свою чергу, працює над тим, щоб її діяння як влади якомога швидше і якнайнадійніше забули.
Завдання журналістики в наш період – знати, що все повторюється. І - пам`ятати все.
Посил номер 1. Арсеній Яценюк як «маніпулятор і імітатор політичного процесу»
У будь-якій іншій країні кар`єра такого безвідповідального політика давно б закінчилася.
7 квітня 2012 року Арсеній Яценюк заявив, що його «Фронт змін» прийняв рішення «про формування єдиного опозиційного списку як по мажоритарних округах, так і партійного списку». Нам знову кажуть, що опозиція буде «єдиною», вона «об`єднається».
Це технологія «розводилівки» для виборця. Чому?
Оскільки наше законодавство забороняє створення передвиборчих блоків, то Яценюк сором`язливо говорить про якісь «технічні деталі», які «слід буде вирішити». Що це за «технічні деталі»? 11 квітня 2012 року Руслан Князевич, депутат пана Яценюка, роз`яснює в інтерв`ю «Главкому: «теоретично все чітко виписано – ми повинні припинити членство у «Фронті змін» і зайти в список «Батьківщини» як безпартійні або члени «Батьківщини». Думаю, що з`їзд прийме рішення, і представники «Фронту змін» увійдуть в об`єднаний список як безпартійні».
Князевич має рацію. Так і буде – але продовжимо думку Руслана. Далі буде так.
Крок номер один - «антивладна істерика» пана Яценюка, щось на зразок того, що «нарешті опозиція об`єдналася за п`ять хвилин до...», і звичайно, «хто не з нами, той проти нас», куди ж без цього. Крок номер два: після того, як вибори закінчаться, пан Яценюк реанімує і очолює парламентську фракцію «Фронту змін». Крок номер три: пан Яценюк робить усе, щоб його риторику про об`єднану опозицію всі якнайшвидше забули. Крок номер чотири: пан Яценюк «мочить» парламентську «Батьківщину», щоб «застовпити» за собою право правильної, канонічної опозиції.
Який звідси мій висновок? Арсеній Яценюк – пересічний політичний маніпулятор. Пересічний – у порівнянні з паном Ющенком, який супроводжував своє нібито «отруєння» виступом на Майдані зі словами «влада – вбивця», а без цього виступу пан Ющенко не став би главою держави. Арсеній Яценюк – пересічний маніпулятор і в порівнянні з пані Тимошенко: порівняйте його дії з тим, наприклад, як вона подає знайомство і розвиток відносин з Павлом Лазаренко.
Протистояти цим маніпуляціям, цій імітації політичного процесу просто. Для цього треба все пам`ятати.
Пам`ятати, як за результатами місцевих виборів, 9 листопада 2010-го, пан Яценюк заявив, що ні з ким взагалі не буде об`єднуватися. Оскільки, цитую слова Яценюка, мають місце «істотні ідеологічні несумісності у "Фронту змін" з іншими політичними силами».
Це на кого розраховано? До місцевих виборів 2010 року пан Яценюк «ідеологічну несумісність» не помічав, а після виборів – помітив?
Треба пам`ятати санкціоновану паном Яценюком заяву "Фронту змін" від 3 березня 2010 року. Цей текст гідний запам`ятовування напам`ять. Його вузлові моменти:
1. «Головна відповідальність за розвал демократичного табору лежить на Юлії Тимошенко, і вона повинна піти у відставку з посади глави уряду».
2. «Саме недолуга, бездарна і безграмотна політика Тимошенко як голови уряду поставила країну на грань виживання, а потім завдала найбільшої шкоди авторитету демократичних сил».
3. «Заява Тимошенко, що вона – єдиний лідер демократичних сил, оскільки всі інші зрадники, є цинічною брехнею. Адже всі ми пам`ятаємо, як минулого року вона таємно вела переговори про об`єднання з Януковичем ».
Посил номер 2. БЮТ і «Фронт змін» співпрацюють з владою, а Тимошенко не контролює ситуацію в опозиції
Автор УНІАН Маша Міщенко висловила думку, що «Кожем`якін, Турчинов, Власенко – це ті люди, яким право виступати від свого імені дала сама Тимошенко».
Я згоден із цією думкою, але хотів би її продовжити. Хіба не ясно, що в пані Тимошенко просто не було більше нікого, кому б вона довірила «високе право» її представляти? А що вона повинна була робити? Взагалі нікому не делегувати право себе представляти?
Інша справа, що панове Турчинов, Кожем`якін та Яценюк про такий «історичний шанс» і мріяти не сміли! Самостійно, під себе і для себе передвиборчий список формувати!
Чи ви всерйоз думаєте, що будь Тимошенко на волі, ця «особлива трійка» хоч три копійки отримала б за місце в прохідному списку – я про три копійках для образності говорю.
Але про проблему, яку «особливій трійці», мабуть, не вдасться вирішити, скажу окремо. Багатьом нинішнім депутатам із "Батьківщини" та "Фронту змін» місця ні в прохідній частині майбутнього об`єднаного списку, ні по «мажоритарці» - не вистачить. І мовчати вони не будуть. У деяких із них, для прикладу, в Олександра Волкова, є що сказати – у нього є свій ящик Пандори. Поки Пандора в Качанівській колонії, Волков говоритиме – про панів Турчинова, Кожем`якіна і Яценюка в тому числі.
А що стосується співпраці БЮТ і «Фронту змін» із владою, то давайте звернемося до фактів.
Олександр Турчинов давно відомий тим, що співпрацює з будь-якою владою.
Він співпрацював із владою Віктора Ющенка. Факт: 4 березня 2005 року він заявив у прямому ефірі ТСН на «1+1», що колишній міністр внутрішніх справ Юрій Кравченко застрелився двома кулями. Записом поділитися?
Турчинов вигороджував злочини часів Юлії Тимошенко. Факт: УНІАН 18 червня 2009 року цитує Турчинова – той «заявляє, що народний депутат Лозинський не причетний до загибелі чоловіка неподалік від смт Голованівськ Кіровоградської області».
Із нинішньою владою пан Турчинов співпрацював щодо закону про вибори. Чи хтось серйозно вірить його словам про неможливість своєчасної комунікації із пані Тимошенко? Пані Тимошенко тим часом, сама в одному із листів назвала голосування за цей закон «помилкою опозиції». А можливо, пан Турчинов знає, коли йому особисто вигідна «неможливість своєчасної комунікації» з пані Тимошенко?
Співпрацював із владою при ухваленні закону і «Фронт змін». Адже Арсеній Яценюк не давав команду Руслану Князевичу припинити переговори. Це зараз Яценюк пояснює, що «так було треба» і що «закон був би гірший».
Висновок – вони й далі співпрацюватимуть із владою, а потім – придумуватимуть «пояснення» для цієї співпраці. Бо факти спростовують опозиційний...
Посил номер 3. Ця опозиція - «більш моральна», ніж «ця влада»
Є така думка в пані Міщенко: нині засуджені політики - «кримінальники, які роздаровували землю і вбивали людей».
Я не зовсім розумію, а хто так узагальнює? Поки з цього приводу немає рішення суду. З іншого боку, мене цікавить – чи може хтось мені розповісти, де знаходиться хоч одна гривня із заробленого пані Тимошенко за її життя? Вона за все своє життя нічого не заробила?
Другий посил пані Міщенко про нібито «моральність» опозиції також названий просто «Юлія Тимошенко (і Луценко) симулюють хвороби».
Так, такі заяви дійсно були. Сподіваюся, ті, хто їх робив, - професіонали, які виходили з фактів. У мене таких фактів не було, я не лікар і ніколи не стверджував, що хтось симулює хворобу.
Але я категорично стверджую, що розкручування «захворювання Тимошенко» більш ніж нагадує розкручування «отруєння Ющенка» у 2004 році.
Факт номер один. У справі «захворювання Тимошенко» і в справі «отруєння Ющенка» ключовим експертом, який коментує на користь «постраждалих», проходить Микола Поліщук, екс-міністр охорони здоров`я.
Факт номер два – в обох випадках режисерували втручання іноземних фахівців. При «захворюванні Тимошенко» - це були лікарі з Комітету українців Канади. При «отруєнні Ющенка» - лікар-українець Микола Корпан. Вони - «випадково», звичайно - привнесли катастрофічні нотки в діагнози, у той час як лікарі берлінської клініки «Шаріте» і віденської «Рудольфінерхауз» були набагато більш спокійні.
Факт номер три – в обох випадках режисерували недовіру до вітчизняних професіоналів.
Факт номер чотири – істерику навколо обох захворювань - «за дивним збігом» обставин – режисерували напередодні виборів.
Звичайно, є відмінності. Пані Тимошенко хоче до Німеччини. Їй, природно, все одно, що інші засуджені там не лікуються. А тим більше їй все одно будь-які потенційні домовленості Генпрокуратури Україні й німецьких юристів.
Пані Тимошенко неодноразово доводила, що закону не визнає.
Наприклад, напередодні парламентських виборів 2007 року, відповідаючи на питання, «якими будуть її дії, якщо Конституційний Суд визнає указ Ющенка щодо розпуску парламенту таким, що не відповідає Основному Закону?» - вона відповіла: «Ми не визнаємо рішення Конституційного Суду».
Мій висновок: вирватися до Німеччини для Тимошенко не означає лікуватися і отримати політичний притулок. Це спроба знову рватися до влади над народом, якому вона восени 2009 року оголосила «епідемію грипу».
Це буде не просто.
По-перше, сподіваюся, народ не все забув, включно із «епідемією грипу».
По-друге, нинішня влада нічим не нагадує Леоніда Кучму, у 2004-му році надломленого ударом «України без Кучми», «касетним скандалом» і зникненням журналіста Гонгадзе.
По-третє, є ...
Посил номер 4. «Влада ефективна»
«Курчат», тобто успіхи влади Віктора Януковича, порахуємо восени – і 2012 року, і восени 2015-го – часу президентських виборів.
Поки що тільки один, але найбільш яскравий факт, який доводить - нинішня влада ефективніша, ніж три її попередники.
19 квітня 2011-го в Києві відбулася міжнародна конференція донорів, де для добудови об`єкта «Укриття», «саркофага» для ЧАЕС, зібрали 550 млн. євро. А 27 липня 2011 року ЄБРР «знайшов» ще 120 млн. євро.
26 квітня 2012 року Президент України Віктор Янукович відвідає зону відчуження Чорнобильської АЕС. У цей день розпочнуться будівельні роботи з монтажу нового «саркофага».
Факт – 20 років ми в Україну чекали початку спорудження «саркофага».
Факт – цього не сталося не вийшло при попередніх президентах.
Факт – це сталося тільки при Вікторі Януковичі.
Я зовсім не кажу, що ця влада ідеальна. А де в світі ідеальна влада?
Може, «ідеальна влада» - це нинішня опозиція, колишні «помаранчеві»?
Це чудово. Я з радістю очікую відповідь панів Турчинова, Кожем`якіна, Яценюка на питання, як вони «героїчно розслідували», наприклад, долю проекту пана Ющенка «Лікарня майбутнього» - і як «вони хотіли розслідувати», і як «їм не давали».
Що важливо пам`ятати українському виборцеві?
Пан Кожем`якін - генерал держбезпеки в другому поколінні.
Пан Турчинов – колишній його безпосередній начальник.
Пан Яценюк – колишній заст. глави Секретаріату Президента, курував за посадовими обов`язками СБУ.
Ви вірите, що вони щось робили по «Лікарні майбутнього»?
Утім, це – не питання віри. Це питання розуміння і пам`яті.
Так, повинні всі ми пам`ятати... А якщо не пам`ятаємо, то ми, український виборець, у черговий раз дозволяємо собою маніпулювати. Маніпулювати гаслами, маніпулювати обіцянками, маніпулювати своїм життям, в кінці кінців. Ми це дозволяємо. Інакше в таких маніпуляторів і імітаторів політичного процесу, як Арсеній Яценюк і його колеги по «особливій трійці», не було б жодного шансу.
В’ячеслав Піховшек
