Великобританія ігнорує рішення Європейського суду з прав людини. Чому на «всемогутність» ЄСПЛ сподівається Тимошенко?
 |
Це дуже хороший результат для партії влади. Виявляється, що вся патетика з приводу так званого «об`єднання опозиції» (а його немає, бо "Батьківщина" і "Фронт змін" після виборів знову розпадуться), вся нищівна критика влади на всіх ток- шоу країни - не приносить цій опозиції істотного зростання рейтингу. І це при тому, що опозиція давно веде свою пропагандистську кампанію.
Передвиборчі змагання зараз проходять із залученням, якщо можна так висловитися, і правових, і «зарубіжно-медичних аргументів».
Серед правових, - як і раніше, говорять про нібито «вибіркове правосуддя в Україні». У зв`язку із цим я знайшов цікаве повідомлення. 4 квітня 2012-го Високий суд Лондона відхилив заяву гірничодобувної компанії «Ferrexpo» Костянтина Жеваго, яка оскаржила підсудність українському суду конфлікту навколо Полтавського гірничо-збагачувального комбінату і просила розглянути його у Великобританії. Британський суд відхилив заяву, визнавши, що «Ferrexpo» не зуміла переконливо довести упередженість української судової системи». Вловлюєте різницю? Щодо Тимошенко у нас - «виборче правосуддя». Щодо Жеваго - правосуддя прийнятне.
Звичайно, із залученням німецьких лікарів «напряжонка» навколо лікування пані Тимошенко в харківській лікарні ослабла. Правда, змушений констатувати, що німецькі лікарі з клініки «Charité», що працюють у Харкові по сім днів, як нафтовики при Союзі вахтовим методом, іноді суперечать собі у висловлюваннях, а іноді говорять незрозуміло.
22 травня д-р Лутц Хармс, лікар пані Тимошенко, вже у Німеччині, сказав, що його пацієнтка «почне ходити на цьому тижні (тобто в період 22-27 травня -автор.), а повністю вона одужає десь через півроку». Після цих слів клініка «Charité», мабуть, отримала «втик» від людей Тимошенко за такі «прогнози», які підривають «катастрофізм» у її діагнозі. Тільки цим можна пояснити те, що 24 травня лікар д-р Анетт Райсгауер, що змінила д-ра Хамса, заявила: «не можна точно сказати, коли вона зможе пересуватися», бо «не почалося основне медикаментозне лікування екс-прем`єра». Крім того, 21 травня д-р Райсгауер заявила, що «лікування Тимошенко можливе в основному без проведення аналізу її крові».
Я - не лікар, але обов`язково запитаю у лікарів в Києві, Берліні та Відні, чи вважає сучасна медицина аналіз крові обов`язковим при призначенні курсу медикаментозного лікування? А, може, внесе ясність з приводу аналізу крові пані Тимошенко головлікар «Charité» д-р Карл Макс Айнгойпль, який з 1 червня міняє на чергуванні в Харкові д-ра Райсгауер? Хочеться зрозуміти, чи має рацію Ренат Кузьмін, перший заступник Генерального прокурора України, який заявив, що відмова пані Тимошенко пояснюється тим, що у «її крові можуть знайти певні субстанції»?
Я наполягаю на тому, що приймати «на віру» власні заяви пані Тимошенко про її стан здоров`я - себе не поважати.
26 лютого минулого року пані Тимошенко розповіла на своїй сторінці у «Twitter», що кожен (!) ранок бігає зі своїм собакою по 10 (!) км. 6 грудня 2011-го року Андрій Шкіль, депутат від БЮТ, публічно розповів про діагноз пані Тимошенко - «міжхребцева грижа». Питання: де правда? У тому, що пані Тимошенко бігає по 70 км. на тиждень, чи в тому, що у неї грижа? Як вона з такою грижею могла бігати по 70 кілометрів?
Те, що пані Тимошенко почали лікувати, зняло і політичну напругу. Нагадаю, що 28 квітня 2012 року федеральний канцлер Німеччини Ангела Меркель в інтерв`ю радіо "NDR Info" заявила: МЗС Німеччини веде переговори з питання перевезення пані Тимошенко в клініку «Charité». 3 травня обраний президент Росії Володимир Путін заявив, що і Росія готова її лікувати. А 6 травня про це ж заявив в інтерв`ю газеті "Нойє Цюрхер Цайтунг" глава федерального департаменту закордонних справ Швейцарії Дідьє Буркхальтер.
За нашим законодавством громадянин України відбуває покарання тільки в Україні, а його права на перетин кордону - обмежені. Передати його для відбування покарання - неможливо, бо Конституція України забороняє видачу нашого громадянина іншій державі (такі ж положення є в законодавстві Російської Федерації та Ізраїлю).
Не знаю, можливо, оточення пані Тимошенко продемонструє нам її паспорт як громадянки іншої держави? Я цього виключити не можу, у Павла Лазаренка, колишнього політичного патрона пані Тимошенко, був свого часу панамський паспорт. Але тоді виникне питання: як неукраїнська громадянка Тимошенко могла балотуватися на вищі державні пости?
Наскільки у світі прийнято, щоб певну категорію, назвемо їх так - «привілейованих засуджених» відвозили на лікування за кордон?
Зовсім не прийнято. Єдиний виняток - приклад Абдельбасета аль-Меграхі, лівійського терориста, який підірвав авіалайнер над шотландським містом Локербі в 1988 році. Британія могла тримати цю людину в шотландській в`язниці, але передала його у Нідерданди, звідки нібито хворий аль-Меграхі потрапив додому, до Лівії. Але, як з`ясувалося завдяки сайту «WikiLeaks», справа була зовсім не в міфічній хворобі: британська влада підказала Тріполі, як звільнити аль-Меграхі з Голландії в обмін на пільгові умови контрактів з розробки нафтових родовищ для «Брітіш петролеум».
Проаналізуємо проблему крізь призму законодавства інших країн. 8 грудня 2009-го року Конституційний суд Росії окремим визначенням визнав законною заборону громадянам РФ з непогашеною судимістю виїжджати за кордон і запропонував Держдумі виробити механізм, що допускає виїзд засуджених в екстраординарних випадках - серйозних хвороб або смерті близьких родичів. Поки цей механізм не виробили.
Не можу сказати, що практика, коли засуджених не випускають за кордон на лікування, є якимось українським ноу-хау. Наприклад, 18 листопада 2011 року влада Філіппін не випустила з країни для лікування в Сінгапур колишнього президента країни Глорію Арройо. Нікого не збентежило те, що Арройо, яку звинувачують у розкраданні державних коштів і якій поставили діагноз рак кісток, навіть не є засудженою - на відміну від пані Тимошенко. Глава департаменту місцевого Міністерства юстиції Лейла де Ліма заявила, що «в Філіппінах є і свої хороші лікарі».
У грудні 2005 року колишній президент Сербії Слободан Мілошевич звертався до суддів Міжнародного трибуналу в Гаазі з проханням дозволити йому медичне обстеження в Росії. Йому відмовили. Мілошевич помер. Після розтину Лео Бокерія, директор російського Наукового центру серцево-судинної хірургії ім.А.Н.Бакулева, заявив, що в ході лікування Мілошевича була допущена груба лікарська помилка. Його лікували від артеріальної гіпертензії, в той час як потрібно було робити коронографію з двома стентами - така операція потрібна при ураженні артерії на двох рівнях.
Є й випадки, коли за кордон нібито на лікування випускали, а потім цей «хворий» переховувався, після чого особи, що дозволили виїзд за кордон, самі йшли під слідство і суд. На початку березня 2010-го великий скандал вибухнув в Йорданії, де в один день були арештовані 24 урядових чиновники, включаючи колишнього міністра фінансів і колишнього радника прем`єр-міністра з економічних питань. Причина зрозуміла, особливо для нас - участь в сумнівних схемах приватизації держвласності. А потім був ще один скандал - «полетіли» зі своїх посад і потрапили під слідство міністри внутрішніх справ і міністр охорони здоров`я Йорданії - вони видали дозволи на виїзд з країни на лікування за кордоном місцевому олігарху Халідові Шахіну, який отримав трирічний термін за те, що і придумав ці схеми. Шахіна оголосили в міжнародний розшук.
У резолюції Європарламенту, прийнятій 24 травня 2012-го року, у пункті 10 «вітається той факт, що пані Тимошенко була переведена з Харківської в`язниці в лікарню за своїм рішенням» і те, що «українська влада погодилися з пропозицією про призначення делегації для спостереження подальшого фізичного стану пані Тимошенко». Але це не означає, що спроби вивезти пані Тимошенко припинилися.
19 травня 2012-го д-р Карл Макс Айнгойпль знову заявив, що хоче забрати пані Тимошенко до Німеччини, оскільки «він сумнівається, що в Україні можна створити умови для її успішного лікування». А політичний аналітик Олена Гетьманчук сказала 18 травня 2012-го року, що «лікарі, які оглядали Тимошенко перший раз - це не просто випадкові німецькі лікарі. Один з них, за нашою інформацією, у дуже хороших стосунках з родиною канцлера - з Меркель та її чоловіком. Тобто, це лікар, якому канцлер довіряє». Д-р Карл Макс Айнгойпль і д-р Норберт Хаас і оглядали першими пані Тимошенко.
На мою думку, пані Тимошенко хоче вирватися в Німеччину не для лікування. Вона спробує звідти, з Німеччини, очолити дії всілякої опозиції, почне роздавати інтерв`ю, вона стане Борисом Березовським для Віктора Януковича. Пані Тимошенко завжди, наприклад своїми заявами про «російський спецназ на Банковій» 24 листопада 2004-го року , доводила - немає нічого, на що б вона не змогла піти в своєму прагненні до абсолютної влади.
І тому ми впираємося в ще одну тему. Тему екстрадиції. Припустимо, випустили пані Тимошенко з України до Німеччини, вона «різко вилікувалася», і в Україні ставлять питання про її повернення для продовження відбування покарання. Але договору про екстрадицію між Україною та Німеччиною немає - я перевірив це. Влада Філіппін тому й не випустила зі своєї країни Глорію Арройо для лікування в Сінгапур - між Філіппінами і Сінгапуром немає договору про екстрадицію.
Звичайно, це не означає, що видача із ФРН в Україну неможлива в принципі. Основний Закон ФРН (ст. 25) передбачає, що загальновизнані норми міжнародного права діють в якості складової частини федерального права. Але оголошення міжнародного договору частиною права країни не означає автоматичного застосування договірних норм. Тим більше у випадку з пані Тимошенко, тим більше, що, якщо виходити зі слів пані Меркель, що в нашій країні "панує диктатура і репресії».
Серед західних оцінок можна знайти і ту, що, мовляв, ті, хто відбуває покарання в українській виправній системі, «жахливо» ущемлені у своїх правах. Як із цим справа на Заході?
«Financial Times» пише 24 травняцього року: прем`єр Великобританії Девід Кемерон заявив, що не має наміру виконувати розпорядження Європейського суду з прав людини, який ще в 2005 році постановив, що «в`язні повинні мати можливість брати участь у виборах». Камерон публічно, не зважаючи на нібито обов`язкове рішення цього суду, заявив: «Я завжди вважав і продовжую вважати, що, коли ви знаходитесь у в`язниці, ви втрачаєте певні права, і одним з цих прав є право голосу».
Українське законодавство щодо цього - суперліберальне. У нас не можуть голосувати тільки недієздатні громадяни Україні - причому їх психічне захворювання або нерозуміння своїх дій має бути встановлене судом. Засуджені громадяни України мають право голосу.
Конституційний суд України рішенням від 26 лютого 1998 року визнав неконституційним положення тодішнього закону про вибори, який призупиняв здійснення виборчого права для громадян, які перебувають в місцях позбавлення волі.
Цей приклад я навів й тому, що незабаром очікуються рішення європейських судових інституцій у справах пані Тимошенко. Тому дії пана Камерона - хороший приклад того, як поводяться в самих європейських країнах з такими рішеннями європейських судових інституцій.
