В Україні пост-аудит ще не став першочерговою формою митного контролю, незважаючи на ті підвалини, які заклав Митний кодекс. Внаслідок цього створюється ситуація, при якій за дотриманням митного законодавства здійснюється подвійний контроль – як при митному оформленні товару, так і в подальшому, при проведенні невиїзних чи виїзних перевірок. А це в свою чергу призводить до збільшення адміністративного тягаря на учасників зовнішньоекономічної діяльності.

Водночас незважаючи на песимістичні очікування, які склались при прийнятті нового Митного кодексу, навряд чи можна сказати, що митні пост-аудити перетворились на інструмент фіскального тиску на підприємства. Звичайно, під час перевірок між митними органами та платниками податків виникають випадки розходження в правових оцінках певних операцій. Але підприємства повинні цілеспрямовано захищати свої законні права та інтереси.

Завдяки об’єднанню податкової та митної служб у рамках Міністерства доходів та зборів можна розраховувати на те, що перевірки, які будуть проводитись територіальними органами Міндоходів, стосуватимуться дотримання як податкового, так і митного законодавства.

Відео дня

Це, з одного боку, може призвести до певного покращення, оскільки іноді траплялось, що митні та податкові органи доходили до протилежних висновків: наприклад, митні органи могли дійти до висновків, що митна вартість товарів відображена неправильно в нижчу сторону, а податкові – що ціна придбання товарів завищена.

З іншого боку, постає питання якості проведення перевірок, а саме – рівня підготовки посадових осіб, що будуть проводити перевірку.  Це пов’язано з тим, що кількість податкових перевірок суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності достатньо велика, а кількість кваліфікованих митних аудиторів на порядок менша. Тому питання обізнаності перевіряючих у специфічних питаннях митного законодавства (класифікація товарів, застосування митних режимів, правильність декларування товарів тощо) буде мати суттєве значення.

Які рекомендації? В першу чергу варто пам’ятати, що у більшості випадків причиною донарахування митними органами податків є одні й ті ж чинники: недекларування додаткових витрат імпортера при заявленні митної вартості товарів (виплата роялті, витрати на транспорт, страхування тощо), невірне визначення кодів товару та відповідно – нарахування мита за невірними ставками, та ще деякі повторювані майже всіма помилки.

Новий Митний кодекс суттєво розширив права підприємств на самостійне виправлення помилок – наприклад, стало можливим вносити зміни в митну декларацію після завершення митного оформлення, в т. ч. при виявленні незадекларованих товарів, можливість коригування складової роялті в митній вартості без застосування штрафів протягом 180 днів з дня митного оформлення.

Фінансові санкції за порушення митного законодавства є значними. Якщо Податковий кодекс передбачає штрафи у розмірі 25-50% від суми додатково нарахованих податків (і митні органи також можуть їх застосовувати), то штрафи, передбачені Митним кодексом, значно вищі – наприклад, за незаконне переміщення товарів можна стягнути до 200% вартості товару та конфіскувати його, а за нецільове використання товарів, при ввезенні яких було надано пільги – 300% від несплаченої суми митних платежів.

Тому при чинному регулюванні надзвичайно велику роль відіграє самоперевірка підприємств-учасників ЗЕД: вчасне її проведення може врятувати підприємство від донарахування податків та штрафних санкцій на мільйони, а іноді – й на десятки чи сотні мільйонів гривень, або, принаймні, у разі виявлення ризиків – підготувати обґрунтовану правову позицію.

Під час проведення самоаналізу я б рекомендував платникам податків робити висновки і на перспективу. Дуже часто невдало прописана фраза або формулювання в контракті, чи невдало вибудуваний ланцюг постачань, обрані митні режими, призводять до мільйонних втрат.

У разі,  якщо акт за результатами перевірки містить висновки, з якими підприємство не може погодитись, потрібно оскаржувати такі рішення. В цьому аспекті новий Митний кодекс нічого принципово нового не привніс, за винятком уніфікації процедури оскарження результатів пост-аудиту з процедурами, передбаченими Податковим кодексом України.

Оскаржувати грошові зобов’язання, визначені митними органами на підставі сумнівних висновків акту перевірки, потрібно й тому, що аналіз судової практики, яка склалась останнім часом, показує, що суди ставлять під сумнів необґрунтовані висновки, і, відповідно – скасовують прийняті податкові повідомлення-рішення. Більше того, враховуючи відносну новизну Податкового та Митного кодексів, правозастосовна практика може скластись тільки тоді, коли накопичиться певна кількість судових рішень.

Роберт Зелді, адвокат, менеджер відділу податкових та юридичних послуг

PwC Україна