Підпишіться на нас в Google
Майже в усіх суспільствах існує думка, що діти є запорукою щастя та самореалізації у дорослому житті. Однак недавнє дослідження поставило під сумнів це поширене переконання.
Виявляється, наявність дітей не має істотного впливу на повсякденне щастя або загальну задоволеність життям, пише Ofeminin. Зазначається, що вчені з Університету Нікосії проаналізували дані понад 5000 осіб з 10 країн, з яких 38,5% мали дітей. Опитування були зосереджені на двох темах: щоденне відчуття радості, смутку або самотності та загальна задоволеність життям.
У результаті у батьків і бездітних людей був майже однаковий рівень щастя. Примітно, що лише жінки з дітьми трохи частіше повідомляли про відчуття мети в житті, але цей показник був несуттєвим.
Ще один висновок може здатися несподіваним: ті, хто виховує дітей, були менш задоволені своїми стосунками, ніж ті, у кого дітей немає. Дослідники пояснили це зіткненням двох сил: з одного боку, батьківство дає відчуття спільності та співпраці, але з іншого – пов'язане з витратами, браком часу та тиском.
Виходить, що батьківство – це не просто ще один спосіб щось поліпшити в житті, це скоріше виклик, що вимагає навчитися ставити на перше місце благополуччя не своє, а іншої людини. Безсонні ночі, тривога і необхідність відмовитися від власних задоволень – це не тимчасовий недолік, а суть батьківської любові.
Відзначається, що народження дітей не повинно бути способом заповнити прогалини або врятувати стосунки. Це рішення, яке тягне за собою відповідальність за іншу людину. То чому ж люди відчувають потребу в дітях, хоча їхня наявність не додає щастя в житті?
-Відповідь може бути простою: людське життя – це не лише задоволення. Батьківство – це поєднання моментів ейфорії та почуття відповідальності. Діти можуть приносити сильні позитивні емоції, але вони не гарантують сталого підвищення рівня благополуччя.
Інші новини про батьківство
Нещодавно повідомлялося, що психоаналітик Зигмунд Фрейд назвав найсильнішу потребу дитини. Він стверджував, що дітям потрібен глибший досвід емоційної захищеності та стабільності, щоб успішно пройти ранній етап життя без надмірної тривоги.
Зокрема, Фрейд виявив потребу в надійній присутності когось із батьків, яка робить зовнішній світ для дитини керованим, а не загрозливим.
