25 жовтня 1999 року невеликий літак Learjet 35, зареєстрований як N47BA, злетів із Орландо, штат Флорида, прямуючи до Далласа. На борту перебували знаменитий гольфіст Пейн Стюарт, його агент Ван Арден, архітектор полів для гольфу Брюс Борланд, колишній квотербек Роберт Фрейлі та двоє пілотів — Майкл Клінг і Стефані Беллегарріг.
Невеликий бізнес-джет піднявся до висоти 11 900 метрів, і все здавалося штатним. Але після останнього радіоконтакту на висоті 7000 метрів — зв’язок обірвався назавжди.
"Мовчазний політ" над Америкою
Коли пілоти не відповіли на повторні виклики, у небо підняли винищувач F-16, щоб перевірити ситуацію. Пілот-винищувач повідомив, що вікна літака вкриті інеєм, а всередині — жодних ознак руху. Літак летів прямо, керований лише автопілотом.
Упродовж майже чотирьох годин Learjet пролетів над кількома штатами США. Його намагалися перехопити ще кілька разів. Пізніше прем’єр-міністр Канади Жан Кретьєн зізнався, що у разі входження літака в канадський повітряний простір його могли збити, аби запобігти падінню в населеній зоні.
Загибель на очах свідків
Коли паливо закінчилося, літак почав різко знижуватися і впав у Південній Дакоті, залишивши по собі лише кратер. Усі шестеро людей на борту загинули.
Що сталося в небі?
Розслідування показало, що найімовірнішою причиною катастрофи стала раптова розгерметизація кабіни, через яку екіпаж і пасажири втратили свідомість через гіпоксію — нестачу кисню. Автопілот підтримував курс, доки не вичерпалося паливо.
Причину розгерметизації так і не встановили. Чорні скриньки не зафіксували жодних ознак, що хтось приходив до тями в останні хвилини польоту.
На місці аварії нині стоїть меморіал, а Пейн Стюарт був посмертно внесений до Всесвітньої зали слави гольфу.
