У своїх коментарях під час щорічної зустрічі Валдайського клубу цієї осені президент Росії зміг одночасно поставити під сумнів кліматичні зміни, спричинені діяльністю людей, і запевнити, що Москва робить все, щоб не допустити їх.
Його суперечлива позиція схожа на ту, яку зайняв прем’єр-міністр Індії Нарендра Моді. Втім, Нью-Делі останнім часом досяг надзвичайних успіхів у переході на відновлювані джерела енергії в той час, як Росія лише тягне час, — пише Financial Times. Причина в тому, що Індія імпортує 80% своєї нафти й понад 40% потрібного їй газу через незахищені морські шляхи. Тому навіть ті в країні, хто заперечує кліматичні зміни, мотивовані переходити на відновлювані джерела енергії з огляду на національну безпеку й економічні переваги.
Читайте такожThe Guardian: Російський «Газпром» в трійці найбільших винуватців кліматичної кризи
Зважаючи на те, що понад 80% населення Землі живе в країнах, які залежать від імпорту нафти й газу, інтереси національної безпеки можуть стати ключовим рушієм глобального переходу на альтернативну енергетику у найближчі десятиліття. Індія також надзвичайно вразлива до наслідків кліматичних змін. В цей час багато росіян переконані, що Росія лише отримає вигоду від глобального потепління. Оскільки аграрний сектор зможе опанувати нові землі в нині замерзлих регіонах Сибіру й Далекого Сходу. Один із доповідачів на Валдайському саміті говорив про Росію як про майбутню «продовольчу супердержаву».
Оскільки, згідно з прогнозами, до середини століття споживання їжі у світі зросте на 50%, навіть попри збільшення випадків посухи в інших аграрних регіонах у світі, це не таке вже й фантастичне припущення. Ці протилежні погляди вказують на вірогідні шляхи того, як глобальна зміна клімату й спроби її пом’якшити можуть змінити баланс політичних і геополітичних сил. Глобальне потепління може стати головним джерелом політичної нестабільності.
Читайте такожThe Guardian: До 2050 року клімат в Києві стане австралійським
Ця вірогідність стала темою важливого звіту новоутвореної Глобальної комісії з питань геополітики енергетичних трансформацій, серед комісарів якої опинилися екс-міністр закордонних справ Німеччини Йошка Фішер і колишній заступник прем’єр-міністра Росії Анатолій Чубайс. З 2010 року середня вартість сонячної енергії скоротилася на 73%. Вітрова електрика подешевшала на 22%, а літій-іонні батареї — на 80%. Якщо ця тенденція продовжиться, широкомасштабна заміна викопного палива у найближчі десятиліття буде комерційно визначеною. Втім, чи станеться це досить швидко, щоб зупинити глобальне потепління, сказати важко.
Китай зробив захоплення світових ринків відновлюваних енергетичних технологій ключовою частиною своєї економічної стратегії. Але рішучість, з якою Пекін кинувся втілювати цю мету, продиктована значною мірою тривогою щодо безпечності морських поставок нафти. Старший науковий співробітник Міжнародного інституту стратегічних досліджень П’єр Ноель вважає, що Індія теж демонструє чудові успіхи в альтернативній енергетиці.
«Політика, яку вони проводили щодо продажу проектів, була настільки успішною, що її почали повторювати по всій Азії», - сказав він.
Попри збереження залежності від вугілля, збільшення попиту на електроенергію в Індії в результаті економічного зростання тепер покривається значною мірою відновлюваною енергетикою».
Читайте також«Людство чекають небачені муки»: 11 тисяч вчених виступили з попередженням
Тому в Росії, Саудівської Аравії, Катару й Ірану, а також інших продавців нафти й газу, є причини тривожитися за своє майбутнє. З розвитком технології фрекінгу США перестали бути залежними від енергетичного імпорту. Якщо нафта перестане бути рушієм глобальної економіки, тоді США втратять головну причину підтримувати свою гегемонію на багатому на нафту Близькому Сході. А бажання популістських республіканців й лівих демократів покинути регіон може почати зростати. Водночас, Саудівська Аравія й інші нафтові виробники можуть зіштовхнутися з внутрішніми проблемами, які можуть перерости в екстремізм.
В короткостроковій перспективі російська уразливість до падіння глобального споживання газу й нафти буде пом’якшуватися скороченням видобутку в Північному морі. Тож можна буде збільшувати експорт в Європу. Росія й інші виробники газу, такі як Катар, також переконані, що цей ресурс лишиться у грі, оскільки його спалення супроводжується меншими викидами парникових газів, ніж у випадку нафти й вугілля. Втім, якщо людство хоче позбутися всього викопного палива до 2050 року, тоді попит на газ теж зникне. Якщо це станеться, державні доходи Катару радикально обваляться. Саме тому Катар й інші країни в Перській затоці намагаються збудувати економіки, які зможуть пережити глобальну відмову від газу.
Читайте такожНімеччина вперше отримала більшу частину енергії з відновлюваних джерел
Зважаючи на невелике населення, їм це може й вдасться, якщо, звісно, регіон Перської затоки не стане непридатним для життя через глобальне потепління. Великі ж країни, такі як Росія, Іран і Саудівська Аравія зіштовхнуться з більшими викликами. В довгостроковій перспективі великі російські запаси харчів, води й землі можуть компенсувати крах енергетичного експорту. В середньостроковій же Росія втратить 40% своїх нинішніх доходів, які забезпечують нафта й газ. Вона може постати перед серйозною кризою, як і СРСР у 1980-х роках, коли ціни на нафту обвалилися.
