Команда дослідників з Австралії та США почала здійснювати дорогий проект відродження з небуття популяції тасманійського тигра.
За попередніми оцінками, проект відновлення тілацину обійдеться в $75 млн, повідомляє Бі-бі-сі.
Нагадаємо, останній представник цього хижого виду, який називають також сумчастим вовком чи тілацином, помер у 30-х роках минулого століття.
Повернути його до життя мають намір Університет Мельбурна та американська біотехнологічна компанія Colossal Biosciences, заснована Джорджем Черчем - професором Гарвардського університету та одним із творців проекту з розшифровки людського геному.
Вчені, що беруть участь у проекті, впевнені, що тварину можна відновити за допомогою стовбурових клітин та редагування геному: взяти клітини у живих сумчастих видів із схожою ДНК, а потім відредагувати їх, щоб відтворити вимерлий вид – або щось максимально близьке до нього.
Процес вимагатиме низки наукових проривів і, якщо вдасться, стане першим випадком реанімації біологічного виду, що вимер.
Дослідники мають намір випустити в дику природу першу відновлену особину приблизно за 10 років.
Однак деякі експерти дивляться на подібну перспективу зі скепсисом, вважаючи, що вимирання видів - незворотний процес, і ідеї про те, щоб повернути його назад - не більше ніж наукова фантастика.
На думку доцента Австралійського центру давньої ДНК Джеремі Остіна, проект "повернення з мертвих" пов'язаний, скоріше, з бажанням привернути увагу ЗМІ до науковців, аніж власне з наукою.
Популяція тілацинів
Тілацин отримав прізвисько "тасманійський тигр" за характерні смужки на спині, хоча насправді з тиграми цей австралійський звір має мало спільного - це сумчастий ссавець, який доношує своїх дитинчат в особливій "кишені" на животі.
Популяція тілацинів, що колись процвітала, скоротилася десятки тисяч років тому, коли в Австралії з'явилися перші люди. Потім скоротилася ще раз - коли на континенті з'явився дикий собака дінго (за однією з версій, дінго прибули до Австралії з першими азіатськими переселенцями близько 4000 років тому). Дінго - хижаки, і полювали в тому числі на великих ссавців.
У результаті ареал проживання тілацинів скоротився до острова Тасманія, і майже століття тому вони були повністю винищені. Дикі популяції великих м'ясоїдних сумчастих були знищені фермерами та місцевою владою, які в XIX столітті видавали премію за відстріл тварин, помилково вважаючи, що ті їдять їхні овець.
Останній спійманий тасманійський тигр помер у зоопарку Хобарта у 1936 році.
Ідея повернути до життя тасманійського тигра бродить у вчених головах уже понад 20 років. У 1999 році Музей Австралії в Сіднеї спробував клонувати звіра. З того часу було ще кілька спроб витягти чи відтворити частини ДНК із існуючих зразків.
"Питання не в тому, чи це може статися, а в тому, коли це станеться", - стверджує професор та біолог-еволюціоніст з Університету Мельбурна, керівник лабораторії комплексного генетичного відновлення тілацина, яка й відтворила генетичний код тварини, Ендрю Паск.
Співзасновник техаської Colossal Biosciences Бен Ламм, у свою чергу, вважає, що відтворити тасманійського тигра, можливо, буде нескладно через вищу якість доступних генетичних зразків і легкість, з якою може виношуватися ембріон - спочатку розміром з рисове зерно.
"Дехто вважає нас фірмою-мастодонтом, але насправді ми - компанія з відродження видів, і наша мета - повернути до життя види тварин, які можуть позитивно впливати на різні екосистеми. Тасманійський тигр - абсолютно точно одна з таких тварин", - зазначив він.
З ним погодився Ендрю Паск: "Трагічно, коли такі унікальні, дійсно важливі види не були гідно оцінені і винищені з жахливими наслідками для екосистеми Тасманії".
За його словами, тілацин - з типу так званих надхижаків - допомагав контролювати популяції тварин, наприклад, полював на дрібніших хижаків і допомагав вибраковувати хворих і слабких тварин з популяцій, що дозволяло контролювати інфекції.
Зникнення видів з навколишнього середовища, зазначив Паск, може також призвести до змін у рослинності та навіть у навколишньому середовищі в цілому, наприклад, у напрямку річок.
Процес редагування генів тілацина буде складним, оскільки в нього складне генеалогічне дерево - на вигляд як собака, але при цьому сумчаста тварина. Його найближчим родичем є маленька, схожа на мишу істота під назвою товстохвостий даннарт. Але цілком можливо, що як "сурогатна мати" він не підійде.
На думку Паска, робота над відновленням тілацина допоможе врятувати інші види тварин, які перебувають під загрозою зникнення, або страждають від природних катаклізмів - лісових пожеж та кліматичних змін в епоху, коли навіть коала внесена до групи ризику.
"У нас є біобанки, але немає технологій відновлення видів з цих банків. Нинішній проект може цю технологію дати. Ми могли б відтворити сотню коал або тигрових куолів [хижих сумчастих] у лабораторії", - висловив упевненість Паск.
Професор екології з Університету Дікіна в Мельбурні Юан Річі вважає потенційно успішне відтворення тілацина величезним науковим досягненням. При цьому, зазначає він, непогано було б подбати про тих, хто ще не вимер, і зберігати всіма силами існуючі популяції.
"Якщо ми не можемо цього робити, варто запитати себе, чому ми так робимо, - заявив Річі виданню Sydney Morning Herald. - Це стає трохи схоже на "Парк Юрського періоду". Набагато дешевше та ефективніше підтримувати життя тварин, ніж воскрешати популяцію з морозильної камери".
Потенційне відновлення тілацинів на острові Тасманія підтримують далеко не всі. Ідея вже викликала занепокоєння серед фермерів-вівчарів, на що Ендрю Паск відповідає: "Тілацини навіть не їдять овець".
Як повідомляв УНІАН, 27 червня в Канаді на золотих копальнях знайшли мумію мамонтеняти.
