Десять років тому, 1 січня 2002 року, у дванадцяти країнах Євросоюзу в обіг було запроваджено євро. Історію єдиної європейської валюти прийнято вважати успіхом. Щоправда, не усі країни виграли від переходу на євро.
Як повідомляє Deutsche Welle, десять років тому, всередині грудня 2001 року жителі 12 країн Євросоюзу вперше тримали у руках євро. Кожен отримав так званий "початковий набір", аби ознайомитися з монетами, які від першого січня 2002 року мали стати офіційною готівкою єврозони.
Європейський центральний банк (ЄЦБ) у Франкфурті-на-Майні було засновано ще раніше, 1998 року. Його створили за зразком Німецького федерального банку – це було особливо важливо для німців. Єдиним і головним завданням ЄЦБ було забезпечувати стабільність євро. Якщо взяти до уваги рівень інфляції та курс євро по відношенню до інших світових валют, то можна дійсно з впевненістю говорити про успішне запровадження євро. Адже досі ЄЦБ вдавалося вберегти цінову стабільність євро попри усі кризи.
4 січня 1999 року, коли євро почали використовувати для безготівкових розрахунків поряд з національними валютами країн єврозони, його курс становив 1 долар і 18 американських центів. Проте згодом політикам та економістам довелося понервувати, коли курс євро почав стрімко падати. У жовтні 2000 року він досягнув рекордно низької позначки – за один євро давали лише 82 американських центи.
"Проблема полягає у Греції, їм було не місце у економічному і валютному союзі", - сказав Тео ВАЙГЕЛЬ, який у 90-х, будучи міністром фінансів ФРН, брав участь у перемовинах щодо запровадження євро. "Те, що ми маємо нині, - фінансові проблеми у деяких країнах, які зумовила найгірша за останні 80 років криза, а також помилки самих країн. Але це не проблема валюти", - переконаний Т.ВАЙГЕЛЬ. На його переконання, єврокризи немає. Хоча багато країн єврозони мають величезні борги, євро чудово довів свою спроможність як грошова одиниця.
