Гроші  просто так! Такі заголовки  новин сипалися на мене зусібіч. Здавалося,  країни навипередки розпочинали «експеримент по боротьбі із бідністю», роздаючи гроші просто так.  США, Канада, Італія, Іспанія, Німеччина, Нідерланди та Фінляндія. Суми коливалися від 500 до 1500 євро на місяць і це називається безумовний базовий дохід, той мінімум, який необхідних для виживання.

Для мене, привченої до мудрості «Хто не працює -  той не їсть»  важко було зрозуміти, як «шара» може перемогти злидні?  Тож ми з командою спецпроектів ТСН ще до початку карантину і світової пандемії вирушили до Фінляндії. Там якраз підбивали підсумки такого експерименту.

Починаючи з 2017 року, протягом 2 років, 2 тисячі безробітних фінів отримували по 560 євро щомісяця. Передбачалося, що звільнивши голову від думок про «хліб насущний» люди почнуть вчити щось нове, знайдуть високооплачувану роботу, або зекономлять, відкладуть і почнуть власний бізнес. Тобто більш не потребуватимуть допомоги по безробіттю.

Ми зустрілися з Юха Ярвінен із  Васса. Цей регіон в Фінляндії вважається депресивним: там переважають  фермерські угіддя і ліси, а отже тільки сезонна робота. Юха отримував допомогу по   безробіттю  з 2010 року, коли його підприємство із виробництва вікон збанкротувало. У нього шестеро дітей і  виплати  від держави сягали інколи 2000 євро.  І 560 євро базового доходу – це майже в чотири  рази менше ніж він отримував до цього. Але Юха був щасливий, адже за ці гроші не потрібно  звітувати!

Кожен безробітний фін, щодня пише листа в соціальну службу, в якому описує, що він сьогодні робив, чи займався волонтерською, діяльністю, чи шукав роботу, чи підробляв десь і  якщо отримав додатковий дохід – поверни виплати в державу.

Юха почав виробляти і продавати шаманські бубни. За два роки  у нього з’явилося стільки клієнтів, що по закінченню експерименту,  він вже не потребував жодної допомоги від держави.

Таких як Юха, виявилось небагато. У підсумку експерименту:  як  безробітні фіни, які отримували  допомогу по безробіттю  так і ті, хто отримував  базовий дохід у 560євро, однаково активно влаштовувались  на  нову роботу.  Тобто дива не сталося. Але є й позитив. Гроші за так, не зробили людей більш ледачими.

Мені стало цікаво, а якщо такий експеримент провести у нас? Чи працюватимуть українці, якщо гроші падатимуть просто з неба?

Частина відмовлялися, бо боялися втратити субсидію

З фінансовою частиною експерименту нам допоміг інвестор, відомий бізнесмен Василь Хмельницький (хоча й сам не вірив, що це може подолати бідність). Він погодився  в рамках експерименту виплачувати по 8 тисяч гривень обраній нами людині протягом року. Це сума офіційної середньої зарплати по Україні, не рахуючи Києва. А ось знайти потрібну людину виявилось не просто.

Ви не повірите, але коли ми обдзвонювали людей у пошуках: кому б дати просто так 8 тисяч гривень щомісяця?  – частина відмовлялися, бо боялися втратити субсидію! В Україні існує так звана «культура бідності» - це коли людям зручніше отримувати гроші не за те, що робиш, а навпаки   за те що не робиш. Вони роками стоять у центрі зайнятості, працюю на мінімальну зарплату, або навіть звільняються з роботи, щоб не втратити субсидію, або інші  соціальні виплати.

За порадою експертів ми шукали самотню жінку з дітьми, яка крутиться як білка в колесі, аби забезпечити хоча б мінімальним родину, але має мрію і мету. Оксана Юрченко ідеально вписувалась в цей портрет. Мама двох синів, після розлучення та втрати роботи, змушена була знову переїхати із Києва до рідного села Гельмязів, адже не могла платити за орендовану квартиру у столиці. Працювала на мінімальну зарплату у місцевому магазині по 16 годин в день. А у вихідні випікала торти на замовлення.

Перші 8 тисяч Василь Хмельницький вручив їй особисто наприкінці березня 2020 року, перед  оголошенням загальнодержавного карантину. Далі  Оксана отримувала ці гроші на картку. Коли ми до неї приїхали за кілька місяців, після ослаблення карантину  - героїня здивувала навіть мене. Вона залишила роботу у магазині, і розпочала власний бізнес із виготовлення тортів. Було видно, що у справу вона вкладає не тільки ті 8 тисяч, які отримує щомісяця, а й значну частину виручки від продажу  випічки. Оксана зробила  в літній кухні пекарський цех. І зараз у неї навіть є наймана помічниця, адже сама все не встигає.

Експеримент ще триває і закінчиться у березні 2021 року. Ми будемо розповідати проміжні результати у  сюжетах ТСН і на сайті. Тож у нас тепер є свій маленький експеримент по «боротьбі із бідністю» і можливо його результати здивують навіть самих українців.

Тетяна Штан, журналістка ТСН