Прем'єр-міністерка Юлія Свириденко фактично визнала, що "Національний кешбек", за яким українцям відшкодовується частина вартості продуктів харчування, господарчих товарів - і тепер вже пального, - означає розкриття банківської таємниці українців. Те, про що раніше попереджали деякі експерти, стало очевидним після допису прем'єрки про те, якими автомобілями володіє більшість громадян, що встигли скористатися кешбеком на пальне.
"Понад 91% учасників - власники авто масового сегмента; найпоширеніші моделі - Volkswagen Passat і Golf, Renault Megane, Skoda Octavia і Fabia, Ford Focus, Daewoo Lanos, а також автомобілі ВАЗ; більшість авто - віком 10-20 років; понад 80% - із двигунами об’ємом до 2,5 л", - написала вона у своєму телеграм-каналі.
Якщо ці дані реальні, а не взяті "зі стелі", то звідки вони в уряду? Як Кабмін може знати, чим користуються для пересування власники карткових рахунків у різних комерційних банках?
Мережі АЗС не фіксують марки автомобілів своїх клієнтів. Проте ця інформація міститься у персональних даних громадян в окремих державних реєстрах, до яких має доступ "Дія". Через яку відбувається авторизація у програмі. І до якої, у теорії, не мають мати доступу чиновники. Цей інструмент створений (принаймні, теоретично) для зручності конкретного користувача-громадянина, і дає змогу бачити усі свої документи з різних держреєстрів на екрані смартфону - але його дані не призначені для державного апарата. І, тим паче, уся ця персональна інформація не має розголошуватись!
Проте, схоже, правнича теорія мало кого цікавить в уряді демократів, які воюють проти російської диктатури (у тому числі, цифрової).
І для нашої правової і вільної держави волелюбна і незламна українська людина виявляється повністю ідентифікованою - з усіма її рахунками та майном - навіть під час заправки бензобаку.
Давайте спершу розберемося, звідки ростуть ноги в цієї історії. На старті введення вкрай популістичного та навіть шкідливого з економічної точки зору інструмента - кешбеку на пальне - уряд зіштовхнувся з хвилею критики. Зокрема, економічні експерти звинувачували чиновників у тому, що вони за державний кошт профінансують пальне для власників елітних багатолітражних автомобілів. Ця теза широко розійшлася заголовками українських ЗМІ.
Проте український Кабмін, попри шквал критики на адресу кешбеку, ніжно плекає цей інструмент і намагається усіляко виправдати його примарну доцільність. І ось саме задля відбілення цієї економічної ініціативи прем’єр-міністерка і вийшла з заявою про те, що ні, економісти виявилися не праві - і за державний кошт фінансується пальне переважно для власників автомобілів нижче середнього класу - серед них майже немає Мерседесів, Ауді, Лексусів, а тим паче Бентлі та інших шикарних марок. А якщо й є, то це лише ефемерні 9% (хоча цікаво, яку частку власники люксових авто займають серед числа усіх українських водіїв? Риторичне питання).
Тож, за словами Свириденко, кешбек отримує переважно простий робочий клас.
Ось вона - справжня та щира турбота про населення. Чи не так?
Ні, не так.
Розголошення інформації про марки автомобілів - було емоційним та недалекоглядним піар-кроком, який показав, що наші з вами дані - людей, які повелися на легкі гроші кешбеку - більше не персональні. На якому авто ви їздите, яким ще майном володієте, які суми зберігаєте на своїх банківських рахунках та у сейфах - це все вже відомо Великому Брату, який, як відомо зі слів класика, неупинно за вами слідкує.
Додайте до цього дані про ваші хвороби з електронної системи охорони здоров’я. Ви ще вірите, що ваше життя належить вам? Чи скоро прем’єрка розповість, до яких лікарів їздять на своїх авто отримувачі кешбеку?
Якщо піарники уряду і сама його очільниця не зрозуміли, то пояснимо на пальцях: суть банківської таємниці якраз у тому, що інформацією про особу власника рахунку володіє лише банк. Якщо з’являються законні підстави розкрити дані про рахунок - наприклад, підозрілі транзакції, величезні суми переказів та ін. - тоді держава має можливість через рішення суду з’ясувати, хто саме є власником конкретного рахунку, а потім, з держреєстрів, отримуючи відповіді на законні запити купі відповідальних чиновників, вже встановити відомості про майно цієї особи, її сімейний стан та усе інше. Принаймні, це законний офіційний шлях. Тобто, жоден чиновник не має права знати, ким є і чим володіє (зокрема, яким авто) власник рахунку, на який здійснюються перерахування будь-яких кешбеків!
І навіть якщо держава має способи обійти передбачений законодавством спосіб отримання інформації про свого громадянина, цим вже точно не варто хизуватись з найвищих трибун!
Банківська таємниця українців - взагалі, дуже цікава історія. Український Мінфін неодноразово підкреслював, що має намір послабити її - з метою, звісно ж, захисту людей від шахраїв, але першочергово - боротьби з ухиленням від сплати податків тощо. Цей намір навіть було зафіксовано у Національній стратегії доходів України. Повідомлялось, що Мінфін навіть дав відповідну обіцянку нашому ключовому кредитору - МВФ. Реакція суспільства та експертного середовища була бурхливою, тож відповідні ініціативи поспіхом згорнули та нібито про них забули. Проте Мінфін від своїх планів не відмовився. І буде йти до своєї мети. Хоча, виходить, нащо вся ця показуха?
Скажіть, а ви, при отриманні картки нацкешбеку, давали згоду на набуття статусу ПЕПа (не обіймаючи при цьому державні посади) - тим самим потрапляючи під лупу фінансового моніторингу?
…Загалом, програмою "Національний кешбек", станом на квітень 2026 року, користуються понад 4,5 мільйона українців. На території України проживає до 30 мільйонів людей, за приблизними оцінками демографів. Тож, принаймні 15% українців, що проживають у нашій державі, відкрили державі доступ до своєї банківської інформації та, по суті, відмовились від приватності. Наша молода енергійна прем’єрка сама про це повідомила.
Втім, хоча я, авторка цих слів, не користуюсь кешбеками і державними картками - та чомусь зовсім не маю впевненості, що для будь-якого чиновника нашої корумпованої держави мої особисті фінанси, майно і навіть медичні діагнози - таємниця. Швидше, навпаки.
