До анексії Криму війни на Донбасі у Росії в кишені був цілий український президент, який робив все, чого вона лише забажає.
Тепер, коли Україна готується до виборів нового лідера, жоден з головних кандидатів не здається привабливим для Росії, пише New York Times. Останній проросійський український президент Віктор Янукович був повалений в 2014 році, після чого він втік в Росію. А його наступник Петро Порошенко зробив запеклий опір Москві ядром своєї передвиборчої кампанії, сподіваючись отримати ще один термін.
У цей час, екс-прем’єр-міністр Юлія Тимошенко, яка за опитуваннями на третьому місці після Порошенка, теж називає Росію «країною-агресором». А лідер гонки комедійний актор Володимир Зеленський говорить про війну між Україною і Росією і підтримує вступ в ЄС.
Читайте такожFinancial Times: Не так страшні вибори в Україні, як кандидати
Тим часом, колишній соратник Януковича Юрій Бойко відстає від лідерів передвиборчої гонки. Хоч він і намагається спокусити виборців скасуванням непопулярного підвищення комунальних тарифів, навряд чи йому вдасться перемогти.
Частково російська проблема в Україні пов’язана з нездатністю Кремля рахувати. Багато виборців у анексованому Криму і в окупованих районах Донбасу не зможуть взяти участь в українських президентських виборах. Тому що їхні регіони під контролем російських військ. А щоб проголосувати, їм потрібно перейти на український бік від фронту. Ще мільйони українців, які живуть і працюють в РФ, теж цього разу не зможуть проголосувати.
Через власні ж дії з 2014 року Москва втратила всі важелі впливу на ті частини України, де немає її військових. Тож у неї не так багато можливостей змінити хід подій. Київ скаржиться, що Росія використовує кібератаки, намагаючись підірвати вибори і їхню легітимність. Російська сторона традиційно це заперечує.
«З Порошенком, вочевидь, ми не можемо домовлятися», - сказав виданню неназваний співрозмовник, поінформований про позицію Кремля. За його словами, якщо нинішній президент України залишиться на своїй посаді, політичний глухий кут між Москвою і Києвом збережеться. Але й два інших лідери української президентської гонки теж не ті, на кого б Кремль хотів зробити ставку. Однак, як сказав інший співрозмовник видання, вони хоча б допускають діалог з російською стороною.
Видання пише, що в опитуваннях лідирує Володимир Зеленський, який користується підтримкою розчарованих українців. З точки зору Росії, він «щось невідоме». Актору приписують зв’язки з Ігорем Коломойським. Правда це чи ні, але для Москви це мінус, а не плюс. Оскільки мільярдер фінансував українські загони, які воюють проти сил Росії на Донбасі.
Москва плекає мрії про те, що їй вдасться повернути окуповані райони Києву на її власних умовах і в обмін на визнання Криму російською територією. Видання пише, що російські спроби вплинути на українські вибори поки не були дуже інтенсивними. Але все може змінитися.
«Якщо позиції Порошенка почнуть зміцнюватися, ситуація зміниться. Але, гадаю, в Росії добре розуміють ризики появи наслідків після втручання у вибори. У них зараз не багато причин викладати козирні карти на стіл зараз», - сказав експерт Європейського інституту у Флоренції Марк Галеотті.
«Гадаю, росіян більше влаштувала б Тимошенко, але окупанти не можуть обирати», - додав він.
Зважаючи на політичну атмосферу в Україні і настрої українців щодо Росії, можна сказати, що не залежно від результату виборів у переможця буде не багато простору для маневру у відносинах з Москвою. Розмови про переговори з нею політично токсичні у багатьох колах.
«Як хтось може говорити про укладання домовленостей з Росією, коли наша територія окупована. Це буде капітуляція», - сказав кримськотатарський депутат і лідер Мустафа Джемілєв.
Інший депутат Верховної Ради Єгор Соболєв сказав виданню, що політики, які просували російські інтереси в Україні, не змінили своїх поглядів. Але вони зрозуміли, що говорити про них вголос в розпал війни було б політичним самогубством. Єдине, що змінилося, - це ставлення українців до Росії. За словами Соболєва, 70% громадян України вважають сусідню країну стратегічним ворогом, а не другом, як це було п’ять років тому.
