Від результатів виборів залежить імідж України. Якщо він погіршиться, до роботи візьмуться прихильники так званої «нормалізації» відносин з Кремлем у Євросоюзі. У лояльності до Росії звинуватили багато політиків у Європі: від прем’єра Угорщини Віктора Орбана до впливових людей з Австрії чи Італії.
Але санкції союзу проти Москви досі не зникли. Навіть попри те, що для їх збереження потрібна одностайність. Немало і бізнесменів, які скаржилися, що, мовляв, зазнали збитків через обмеження проти Росії. Але і їм не вдалося змусити уряди своїх країн змінити позицію, пише Rzeczpospolita.
Справжнє диво, що санкції тривають так довго. Можливо так сталося тому, що в ключових питаннях, таких як поставки російської сировини чи побудова газопроводу з РФ у Німеччину, кари не існує. Але одного дня чудо мине. Це може статися невдовзі після закінчення політичної кар’єри Ангели Меркель. Саме в Німеччині працюють головні прихильники й вороги санкцій. Серед останніх видання називає «головних московських лобістів» у ЄС з Соціал-демократичної партії. Але вони не єдині. Думки про визнання Заходом російської анексії українського Криму не зникала з голови лідера партії «Вільних демократів», відколи він посягав на посаду міністра закордонної справи Німеччини.
Читайте такожRzeczpolita: Безпека Європи залежить від України і це не перебільшення
До цього часу німецькі прихильники Росії, які хочуть скасувати всі покарання для неї, були надто слабкими. Але це може змінитися. Така ситуація й в інших європейських країнах. А вистачить лише однієї, щоб обвалити всю систему санкцій, яка виникла на основі незгоди з порушенням міжнародних законів і силовою зміною кордонів.
Підтримка суспільства повернення до «нормальних» відносин з Кремлем зараз сильно залежить від того, яким буде сприйняття нового президента України. Що він буде говорити, які рішення ухвалить у гострих питаннях, як він буде поводитися на зустрічах з найвпливовішими світовими гравцями. На жаль, роль України в імперіалістичних планах Москви не змінилася. Вона й досі ключова. П’ять років тому Москва розв’язала війну, щоб зупинити, як їй здавалося, незворотний курс Києва до Європи.
Читайте такожThe Economist: Українці готові обрати президентом хоч стілець
Відповідь на це Заходу у формі санкцій в якомусь сенсі виявилася навіть кращою, ніж багато хто думав. Але не було ніяких серйозних запевнень про те, що місце України – на Заході. Можливо це й не дивно. Польща навіть після 20 років після вступу в НАТО і через 15 років після приєднання до ЄС все одно не вважається Заходом.
Членство ж України в НАТО і ЄС настільки віддалена перспектива, що для багатьох з тих, хто піде у неділю обирати нового президента, воно здається навіть непомітним. Але неправильний вибір може все ж відсунути цю перспективну взагалі в нескінченність.
