Американські та австралійські вчені створили особливі наночастинки, що захищають мозок від розвитку розсіяного склерозу, пригнічуючи роботу імунних клітин, які руйнують шари "електроізоляції" навколо нейронів.
Як передає РІА Новости, про це йдеться в статті, опублікованій в журналі Nature Biotechnology.
«Ми ввели ці наночастинки в кров мишей, які страждали від хвороби, дуже схожої на один із різновидів розсіяного склерозу, і ця терапія зупинила хворобу. Нам вдалося запобігти поверненню нападів хвороби протягом 100 подальших днів, що є еквівалентом 7 років життя для людей, які страждають на розсіяний склероз», - заявив керівник групи біотехнологів Лонні Ши з Північно-західного університету в Чикаго.
Л.Ши і його колеги намагалися пристосувати наночастинки, до поверхні яких прикріплені ліки, для лікування аутоіммунних захворювань - розладів, що виникають через надмірну "агресивність" імунної системи, що атакує клітини свого ж організму. До таких хвороб відносяться діабет 1 типу, розсіяний склероз, астма і червоний вовчак.
Одним із найперспективніших методів лікування таких хвороб вважаються спеціальні антитіла, що вміють приєднуватися до імунних клітин, що живуть в уражених органах, і пригнічувати їхню активність. Застосуванню антитіл поки перешкоджає те, що їхні молекули необхідно доставити в потрібну частину організму, не пригнічуючи імунітет в решті органів.
Автори статті припустили, що цю проблему можна вирішити за допомогою наночастинок з органічного полімеру, молекули якого залишаються "невидимими" для імунних клітин. Біотехнологи перебрали кілька варіантів таких речовин, поки не зупинилися на речовині PLG (полі-лактогліколева кислота). За словами вчених, цей полімер не викликає імунної реакції і достатньо швидко розкладається усередині організму без негативних побічних ефектів.
Л.Ши і його колеги виготовили кілька наборів нанокульок з PLG з різним діаметром і прикріпили до їх поверхні молекули антигена PLP. Потім учені випробували ці наночастинки на мишах, які потерпали від однієї з важких форм розсіяного склерозу. Зокрема, при настанні чергового нападу хвороби у таких гризунів віднімалися задні ноги.
В ході експерименту автори статті вводили в кров своїх підопічних невелику кількість наночастинок і стежили за тим, як змінювався стан мієлинової оболонки -"електроізоляції" нейронів. Імунні клітини в організмі хворих на розсіяний склероз атакують клітки, що проводять мієлин, внаслідок чого на його поверхні з`являються характерні "шрами", що викликають порушення в роботі мозку.
Експеримент показав, що полімерні кульки діаметром в 500 нанометрів найкраще справлялися з поставленим завданням. Потрапляючи в кров, подібні наночастинки проникали в "імунний центр" - селезінку гризуна, де антиген PLP відключав програму знищення мієлинових клітин. Через 100 днів експерименту симптоми хвороби більше не турбували мишей, і мієлинова оболонка на їхніх нервових клітинах залишалася цілою.
За словами Л.Ши і його колег, подібні наночастинки можна використовувати і для лікування інших аутоіммунних захворювань. Для цього потрібно лише замінити PLP на інший відповідний антиген. Як зазначають науковці, нині вони намагаються створити наночастинки, здатні зупинити розвиток діабету 1 типу і вилікувати астму.
