Якщо раніше Білий дім блокував можливість далекобійних ударів по Росії, то зараз, схоже, риторика змінюється. І тут варто зрозуміти кілька речей.
По-перше, поки що не можна з упевненістю сказати, що Трамп став проукраїнським. Що я точно можу сказати: він став антипутінським. І це вже для нас великий позитив. Особливо, якщо ми порівняємо Трампа зразка вересня 2025 року і Трампа зразка, скажімо, 2023 року, чи 2024 року, коли він заявляв, що Україна - корумпована діра, з якою не треба мати справу, та намагався почути Путіна, зрозуміти Путіна, вийти з Путіним на нормальний контакт і так далі.
Тобто, в порівнянні з тією позицією і з тим, що в нас могло бути через це все, насправді ми зараз дійсно в набагато кращих, якісніших умовах. Працюємо з набагато кращою версією Трампа, ніж та, яка могла бути.
Трампу це зручно і це абсолютно чітко відповідає загалом його стратегії зараз стосовно НАТО, стосовно Європи. В нього ж головна ідея яка? Що це Європа має вводити санкції проти Китаю і тиснути на Китай, щоб він тиснув на Росію. Що це Європа має давати Україні зброю, яку має купувати в нього. Що це країни "Групи семи" мають ще щось робити додатково.
По-друге, це стратегія Трампа, націлена на те, щоб, по суті, найскладніші, найпровокативніші кроки і рішення, в тому числі, щодо обстрілів Росії, - має робити хтось інший. Тобто, щоб саме Україна і саме Європа робили основну, складну частину роботи, а він, як він сам проголошував, залишався медіатором і просто з усіма говорив, зводив всіх на переговори…
Україна, до речі, дуже добре в цю стратегію вписується. Мовляв, "ви нам дайте тільки дозвіл, ми далі розберемося". Нарешті, скажімо так, ми маємо такий підхід, цей дозвіл. В ідеалі, звісно, було б класно, якби Трамп давав зброю просто так, причому набагато активніше і більше. Тоді б це реально була повноцінно працююча стратегія. Але навіть на теперішньому рівні це вже непогано.
Мені важко сказати, чи це вже повна підтримка нашої перемоги. Але це, як мінімум, підтримка нашої переговорної позиції. Тобто, переговори, які Трамп все-таки хоче починати, будуть іти не про те, як схилити Україну до російських умов, а про те, як все-таки примусити Росію до адекватності.
По-третє, коли йдеться про конкретику щодо ракет та іншого озброєння, деталей поки що вам не нададуть навіть самі американці. Адже таких чітких матерій вони ще не обговорюють.
Так, ми перейшли з етапу "це ніколи ні за яких умов не відбудеться" до етапу "давайте подумаємо, як це зробити".
Але поспішати з тим, чи дійсно нам дадуть можливість нормально працювати з далекобійною американською зброєю, говорити зарано. Про деталі говоритимемо згодом (впевнений, ці розмови вже йдуть, але вони не є публічними), зараз важливо, що ця тема, в принципі, знову піднялася.
Тобто, ми не говоримо про те, що зараз на нас проллється дощ із ракет та інших, потрібних нам боєприпасів, і ми моментально винищимо росіян до самого Уралу. Ми говоримо про те, що в нас є вікно можливостей: для розмов з Трампом, для того, щоб переконати його в більш адекватній позиції, для того, щоб працювати з його військовими та з його дипломатами.
Коротше кажучи, тут, як казав Черчилль: "Я не обіцяю вам, що все буде легко, я обіцяю вам піт, кров і сльози". Щонайменше, тут є, що обіцяти, тут є, з чим працювати. Тому це для нас є найбільшим позитивом.
