Українським полярникам вдалося зафіксувати унікальне явище – південне полярне сяйво - aurora australis. Як повідомляють у Національному антарктичному центрі, побачити його біля української антарктичної станції "Академік Вернадський" можна надзвичайно рідко через кілька причин.
По-перше, цей район розташований досить далеко від південного магнітного полюса Землі, по-друге - тут постійно дуже хмарно.
Як пояснив геофізик 29-ї УАЕ Юрій Отруба, щоб сяйво було видно біля "Вернадського", мають відбуватися сильні збурення магнітного поля Землі, а це буває нечасто.
"Приладами ми реєструємо такі події в нашій геомагнітній обсерваторії – до речі, вона зараз одна з кращих в усій Антарктиці. Однак побачити сяйво очима і зафіксувати на фото – велика удача, за мої вісім зимівель це сталося чи не вперше. Бо здебільшого коли прилади показують значні зміни магнітного поля, то в нас або небо затягнуте хмарами, або ж літній період, коли майже весь час світло", – каже Отруба.
Саме зараз же відбувся винятковий збіг потрібних подій. Перше - в Антарктиці – зима, тож біля "Вернадського" більшу частину доби темно. Друге - уже кілька тижнів у районі станції морозна погода та чисте небо. Третє - прилади української геомагнітної обсерваторії зафіксували магнітну бурю рівня К-8 за індексом Бартельса (він описує відхилення магнітного поля Землі від норми протягом тригодинного інтервалу й може набувати значень від 0 до 9).
Водночас полярники відзначають, що сяйво не було яскравим – виявити його допоміг фотоапарат.
"На око воно виглядало як легка біла імла, трохи з рожевим відтінком. Але коли ми цю імлу сфотографували, то зрозуміли, що то і є сяйво, на фото проявилися зелений та фіолетовий кольори", – розповіла геофізикиня 29-ї УАЕ Анна Соіна.
Фіксація магнітної бурі та південного сяйва відбулася вночі 12 серпня – тоді ж, коли в деяких регіонах України спостерігали північне сяйво.
Науковці нагадують, що під час сильних магнітних бур полярні сяйва можна побачити там, де вони зазвичай не спостерігаються. Магнітні бурі пов'язані з корональними викидами Сонця, коли величезний потік плазми з "вмороженим" магнітним полем рухається в бік Землі. Взаємодія магнітного поля Сонця та магнітного поля Землі якраз і спричиняє висипання заряджених частинок у верхні шари атмосфери, які люди бачать як сяйво.
Українські полярники зафіксували дивовижне атмосферне явище
Нагадаємо, нещодавно українські полярники оприлюднили відео, на якому зафіксовано рідкісне явище - перламутрові хмари, які з’являються через "ігри" сонця та льоду. В Антарктиці їх можна спостерігати буквально кілька разів за рік експедиції, переважно саме взимку.
Науковці пояснили, як природа "малює" такі красиві пейзажі. Більшість хмар живуть у нижньому шарі атмосфери – "вологій" тропосфері. А перламутрові формуються в наступному шарі – "сухій" стратосфері. Вологу туди заносить сильний потік повітря: зазвичай він натикається на високий гірський хребет, "йде" вгору, огинає його та "падає" вниз. Верхівка хвилі проходить через нижню частину стратосфери, розташовану на висоті 15-30 км.
Також це може бути пов'язано з сильними тропосферними циклонами. Коли потік потрапляє у стратосферу, там мають бути аномально низькі температури (близько -85°С), щоб волога перетворилася на кристалики льоду. Весь цей процес повинен підсвічуватися сонцем, що на кілька градусів нижче горизонту, тобто сходить або сідає. Саме тоді світло відбивається від кристаликів в хмарах так, що виникає відповідний оптичний ефект.
