Чи заслужили народні депутати на новорічний корпоратив? Як правило, його проводять у якості винагороди працівникам за сумлінно виконану роботу протягом року і оплачує все компанія. У випадку з депутатами на святкування корпоративу добро мають дати громадяни – тобто роботодавці.
Святкувати щось депутатам чи ні? Опитування з цим питанням можна поставити українцям. Результати б не відрізнялись від вже відомих – найнижчу оцінку продуктивності серед діяльності державних інституцій українці дають саме Верховній Раді.
Втім, об’єктивно, парламент в 2018 році був доволі продуктивним. Були прийняті важливі закони щодо «реінтеграції Донбасу», відбулася зміна АТО та Операцію об’єднаних сил, як протидію діяльності незаконних російських та проросійських збройних формувань у війні на Донбасі, були прийняті в першому читанні зміни до Конституції України щодо стратегічного напрямку держави до НАТО та ЄС, парламентарі розглянули «церковне питання», закон про мову, ряд законів економічного пакета, вчасно прийняли бюджет і так далі.
Однак парламент і далі очолює антирейтинг українців. В чому ж справа?
Втім, об’єктивно, парламент в 2018 році був доволі продуктивним
Причин кілька. Одна з них полягає у тому, що кількість прийнятих законів не вплинули на добробут українців. Тобто ми поки не відчуваємо у своїх гаманцях збільшення грошей, однак маємо все більше платити чи то за тарифи, чи продукти. Звісно, закони щодо зміцнення національної безпеки є пріоритетом та першочерговим завданням депутатів, однак паралельно з цим ніхто не скасовував інші реформи.
Другою причиною антирейтингу Ради є відсутність дисципліни та особистої відповідальності деяких депутатів.
Парламент є в певній мірі відображенням суспільства. Якщо люди не цікавляться політикою, то і політики будуть цікавитись ними лише перед виборами. Небажання плекати власну політичну культуру призводить до того, що до парламенту потрапляють ті депутати, які можуть не ходити на засідання, не голосувати, хоча це є обов’язком кожного обранця.
Варто відзначити, що наразі в громадян побільшало важелів впливу на владу, однак їх критична маса поки не велика, щоб говорити про контроль виборця над депутатами. А високий рівень критичності до влади не конвертується у розрізнення між депутатами, відомими лише тим, що багато обіцяють, але мало роблять, і депутатами, які дійсно виконують свою роботу.
Виконувати обіцянки не означає прокласти нову дорогу або відремонтувати школу – це тактичні і ситуативні кроки, які мають бути виконані апріорі. Насправді щось робити означає через законодавчу ініціативу формувати стратегічні платформу, яка буде сприяти розвитку громадянина у всіх його сферах життя. Тобто мова йде про формування і розуміння місії, розуміння, навіщо і чому існує держава Україна, куди вона прямує і де планує бути в майбутньому.
Якісна робота депутатів має консолідувати населення країни та посилювати його мотивацію на досягнення стратегічних цілей, формувати реакції на загрози і ризики, які будуть траплятись на шляху. Натомість, коли ми бачимо, що депутати не можуть консолідувати необхідний мінімум голосів для простого законопроекту, і спікер по п’ять разів ставить на голосування одне й те ж питання, про яку відповідальну консолідацію суспільства можемо говорити? Звідси й маємо велику недовіру до законодавчого органу країни, несерйозне сприйняття та повну безнадію, що виборці можуть щось змінити на чергових виборах.
Якісна робота депутатів має консолідувати населення країни та посилювати його мотивацію на досягнення стратегічних цілей, формувати реакції на загрози і ризики, які будуть траплятись на шляху
Звідси і зневіра у можливостях впливати на владу та «отримати захист в разі порушенні їхніх прав з боку уряду України». В цьому світлі не дивно, що серед українців зросло відчуття безвиході (з 12% до 18%), а тривога зросла з 30% до 38%. Однак, згідно моніторингу Фонду демократичні ініціативи за 2018 рік, проведеного на замовлення Інституту соціології НАН України, «домінуючою все-таки залишається надія - 43%, проте піднесення позитивних очікувань, які були в період з 2013 по 2014, поступово спадає, особливо помітним є погіршення за останній рік».
Чого ж очікувати від парламенту в 2019-му році? Це буде рік великих обіцянок з боку влади та опозиції. Вибори ставлять свої умови і диктуватимуть не продуктивний, але популістичний дискурс. А сама виборча кампанія буде багатою на емоції та скандали.
Останній рік депутати будуть використовувати парламентську трибуну не для висловлення аргументів щодо законопроектів, а для чергових обіцянок всім покращити життя одразу після виборів.
Окрім цього в порядку денному є законопроекти, які стануть певним мірилом того, «хто з нами, а хто проти нас». Наприклад, голосування в другому читанні змін до Конституції України щодо стратегічного вибору України в напрямку до НАТО та ЄС. Загалом, ці зміни не пришвидшать нашого вступу, однак фіксуватимуть стратегічну ціль, мету. Одночасно це стане запобіжником змін стратегічного напрямку держави в разі зміни конфігурації парламенту на умовну проросійську або ту, яка буде відстоювати ідею нейтралітету.
Попри те, що соціологія вже зараз показує головних учасників парламентських перегонів, однак існує запит на нові обличчя, партії. Буде чітко видно розкол між провладними партіями та опозицією. Сама опозиція буде поділена на кілька таборів: проєвропейську, проросійську та україноцентричну.
Попри те, що соціологія вже зараз показує головних учасників парламентських перегонів, однак існує запит на нові обличчя, партії. Буде чітко видно розкол між провладними партіями та опозицією
Головним питанням дискусії усіх партій та кандидатів в президенти буде питання завершення війни та що робити з Донбасом – це наріжний камінь всієї кампанії. Відповідь на те, захищатись чи йти в наступ для звільнення територій, буде лунати з вуст націоналістів, однак провладні та опозиційні будуть далі говорити про дипломатичні перемовини та уповати на підтримку Заходу. Щодо цих перемовин, цілком ймовірно, що деякі лідери наважаться озвучити певні гарантії миру або механізми досягнення миру.
Ніхто не наважиться зараз спрогнозувати, якою буде конфігурація парламенту після виборів. Певною мірою, вона залежатиме від виборів президента. Адже існує небезпека, що новий президент може отримати абсолютно опозиційний до його політики парламент. Це може призвести до політичної кризи і гальмування реформ. Тому вибори президента, в якомусь сенсі, будуть орієнтиром на конфігурацію майбутнього складу коаліції.
Тарас Семенюк, аналітик KyivStratPro
