На обговоренні був присутній і представник німецького уряду / скріншот

У Німеччині вирішують, чи визнавати Голодомор 30-х років в Україні геноцидом.

Про це йдеться у сюжеті ТСН.

У понеділок, 21 жовтня, це питання розглядали на комітеті німецького парламенту. Сталося це після того, як українські активісти в Німеччині запустили петицію, яка вже зібрала понад 73 тисячі підписів.

«Про голод в Україні 1932-1933 років німецька громадськість знає надто мало, і німецькі депутати тут не виключення», - пояснює кореспондент.

Читайте такожЗ'явився трейлер українського історичного трилера про голодомор "Ціна правди"

На обговоренні був присутній і представник німецького уряду. Там уже визначилися, що політично факт штучно створеного голоду в Україні німецький уряд визнає, але назвати це геноцидом юридично не наважується.

«Німецький уряд каже дуже чітко. Вони розуміють, що тут справді йдеться про геноцид, але оцінювати це з точки зору міжнародного права не хочуть», - розповів депутат бундестагу від фракції «Союз90/Зелені» Мануель Сараццін.

Автор петиції Наталія Ткачук - українка, що живе у Німеччині понад 20 років, наголошувала депутатам, що йдеться про визнання сталінського злочину у 30-х роках проти українців.

Німецький історик на тому ж засіданні пояснював, що Сталін використовував голод проти українців, щоби знищити навіть думки про державність і самостійність України.

Ткачук пояснює, що Україна не вимагає від Росії жодних відшкодувань. Україна прагне, аби світ визнав, що голодомор в Україні у 1932-1933 роках був геноцидом і був спрямований на те, щоб знищити українців як націю.

«З літа 1932 року Сталін пов’язав голод з українським націоналізмом. Сталін так і говорив, що селяни приховують зерно, а партійні функціонери не забирають достатньо зерна у селян, бо вони націоналісти», - розповів професор історії Гергард Сімон.

Також умовам Конвенції ООН про геноцид не суперечить той факт, що впродовж голоду 30-х років загинули представники і інших націй. Серед них були і німці, що жили в українських селах.

«Депутати цікавилися, які юридичні наслідки можуть мати їхні рішення і як на це може відреагувати Росія? Чи передавати це питання на розгляд у пленум бундестагу? На роздуми та додаткове вивчення історії німецькі депутати мають декілька місяців.