Юлія ТИМОШЕНКО по своїй природі є революціонером, в якого набагато краще виходить щось демонтувати чи проти чогось боротися, ніж щось створювати і розбудовувати. Про це заявляє міністр закордонних справ України Костянтин ГРИЩЕНКО в своїй статті „Погана порада Юлії Тимошенко” в російській англомовній газеті “Moscow Times”.
Як повідомили УНІАН і Департаменті інформаційної політики Міністерства закордонних справ України, «ця публікація стала відповіддю на статтю лідера БЮТ в цьому ж виданні, в якій вона закликає розповсюдити на Україну революційний досвід Тунісу та Єгипту».
У відповідь К.ГРИЩЕНКО зазначає: „Українцям насправді потрібні мир, стабільність та хоча б трошки гордості за свою країну. Сумна істина щодо п’яти постреволюційних років полягає в тому, що вони не принесли Україні ні першого, ні другого, ні третього. Більше того, початкове сп’яніння та ейфорія переросли у похмілля”. За його словами, „Ю.ТИМОШЕНКО покладає провину за невдачі попередніх років на таких собі анонімних „ворогів свободи”, які зрадили революцію й повернули її в протилежному напрямку. І це ще одна риса типових революціонерів: вони завжди оточені потенційними зрадниками. А коли заплановане не здійснюється, це завжди чиясь провина, тільки не їхня”.
На думку К.ГРИЩЕНКА, справжня демократія – це сполучення трьох ключових елементів: верховенства права, цивілізованого політичного процесу та важкої системної праці. „Як правило, революціонери на кшталт Ю.ТИМОШЕНКО не заперечують проти верховенства права, аж поки воно не торкнеться їх самих, їхніх друзів і родичів”, - підкреслює керівник МЗС.
Оцінюючи екс-прем’єр-міністра, К.ГРИЩЕНКО резюмує: „Із Че Гевари вийшов би, мабуть, поганий сантехнік чи будівельник, так само й Ю.ТИМОШЕНКО не стала хорошим прем’єр-міністром. Вона не реалізувала системні реформи, оскільки, як справжній революціонер, ставилася до економіки як до барикади. Вона виявилась не готовою до глобальної економічної кризи, бо була нездатна масштабно мислити економічними категоріями. На додаток до всього, їй важко було делегувати повноваження іншим, оскільки вона не довіряла нікому і бачила навколо лише зрадників”.
Як зазначає К.ГРИЩЕНКО, «у своєму коментарі Ю.ТИМОШЕНКО спробувала дати пораду тунісцям та єгиптянам. Я хотів би теж дати їм пораду. Перш за все, не доручайте революціонерам будувати демократію. Деяким людям дано будувати, а деяким – руйнувати. Із революціонерів виходять найкращі у світі руйнівники, але важка системна робота їм, як правило, не до снаги. По-друге, пам’ятайте, що успішна трансформація будь-якої країни залежить від її здатності привести до влади розумних людей, тих, хто може реалізувати обіцянки, а не лише політичних активістів із власними далекосяжними цілями. Якість життя народу напряму залежатиме від типу політиків, яких він приводить до влади. По-третє, не слухайте солодкоголосих „сирен”, які обіцяють вам рай завтра, але в минулому працювали тільки на свій власний інтерес».
