Керівник Головного управління забезпечення доступу до публічної інформації Адміністрації Президента України Денис ІВАНЕСКО вважає, що рішення Конституційного Суду щодо збирання та використання інформації про особу не обмежує доступ до публічної інформації.
Про це він сказав на прес-конференції в п`ятницю.
«Я не вважаю, що рішення КС «звужує» доступ до публічної інформації. Воно безпосередньо не стосується доступу до публічної інформації. Рішення КС стосується права на приватність, ця інформація не створюється органами державної влади, тому вона немає безпосереднього відношення до закону про доступ до публічної інформації»,- сказав він.
Д.ІВАНЕСКО повідомив, що за 8 місяців дії закону про доступ до публічної інформації, до Адміністрації Президента надійшло понад 2 тис. 300 запитів, з яких 317 від журналістів. Загалом до органів державної влади звернулися понад 18 тис. запитувачів.
«Цей Закон допоміг журналістам, які займаються журналістськими розслідуваннями, отримати більше інформації від держави, принаймні отримати офіційну точку зору, офіційні цифри», - сказав Д.ІВАНЕСКО.
Щодо судової практики, він повідомив, що за 8 місяців судами розглянуто 133 справи щодо доступу до публічної інформації, у 69 судових справах держава програла, тобто запитувачі не отримали відповідної інформації, як це було визначено законом. «Раніше держава програвала набагато більше справ, тобто якість виконання закону про доступ до публічної інформації з часом покращувалася», - додав Д.ІВАНЕСКО.
Відповідаючи на запитання, чи можуть притягнути до кримінальної відповідальності журналістів за те, що вони хочуть щось дізнатися про приватне життя Президента, зокрема, щодо його резиденції в Межигір`ї, Д.ІВАНЕСКО відповів: «На мою думку, це прохання про правову консультацію. Я не вважаю себе настільки обізнаним юристом, щоб надавати вам консультацію».
Як повідомляв УНІАН, Конституційний Суд України встановив, що збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням у її особисте та сімейне життя і допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Рішенням КС визнано, що інформацією про особисте та сімейне життя особи є будь-які відомості та/або дані про відносини немайнового та майнового характеру, обставини, події, стосунки тощо, пов’язані з особою та членами її сім’ї за винятком передбаченої законами інформації, що стосується здійснення особою, яка займає посаду, пов’язану з виконанням функцій держави або органу місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень. КС визнав, що така інформація про особу є конфіденційною.
Суд мотивував своє рішення тим, що положення частини 1 статті 32 та частини 3 статті 34 Конституції перебувають у взаємозв’язку і передбачають як недопустимість порушення права людини на недоторканність її особистого та сімейного життя, так і право людини на вільне збирання, зберігання, використання і поширення інформації.
Водночас положення частини 2 статті 32 Основного Закону передбачають вичерпні підстави можливого правомірного втручання в особисте та сімейне життя особи (у тому числі тієї, яка займає посаду, пов’язану з функціями держави або органів місцевого самоврядування, та членів її сім’ї).
Зокрема, на думку КС, такими підставами є: згода особи на збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації стосовно неї, а також, у разі відсутності такої згоди, випадки, визначені законом і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
9 травня набував чинності прийнятий парламентом 13 січня Закон України "Про доступ до публічної інформації".
Згідно з законом, публічною є відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб’єктами владних повноважень своїх обов’язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб’єктів владних повноважень.
