Про це пише "КоммерсантЪ Украина", посилаючись на повідомлення про підозру, передане 18 січня Ю.Тимошенко.
“Слідчі стверджують, що підставою для вбивства в 1996 році народного депутата Євгена Щербаня, в якому підозрюються Юлія Тимошенко і Павло Лазаренко, стала неможливість поділити ринок газу в Донецькій області. Адвокати Юлії Тимошенко ще не вивчили цей документ, але припускають, що в ньому містяться "безпідставні й нічим не аргументовані звинувачення", - пише видання.
Газета зазначає, що в першій частині документа “викладено обставини появи на українському ринку компанії "Єдині енергетичні системи України" (ЄЕСУ), яку очолювала Юлія Тимошенко, й формування заборгованості компанії перед Міністерством оборони Росії (МО РФ) за куплений газ в обмін на надання будівельних послуг”. “Слідство встановило, що "своїми умисними діями Т., діючи за попередньою змовою з Л., завдала державі Україна матеріальної шкоди в особливо великих розмірах на суму 3 млрд 113 млн 53 тис. 506 грн 26 коп.", - сказано в статті.
За даними “КоммерсантЪ Украина”, “друга частина документа присвячена обставинам підготовки вбивства народного депутата II скликання Євгена Щербаня”. “За версією слідства, передумовою до скоєння цього злочину стали дії тодішнього першого віце-прем'єра Павла Лазаренка, який лобіював ухвалення 22 грудня 1995 року постанови уряду N1033 "Порядок забезпечення природним газом народного господарства й населення в 1996 році". Згідно з цим документом, за кожною областю закріплювався єдиний оптовий постачальник газу, в якого всі підприємства були зобов'язані купувати паливо за встановленою ним ціною. В Дніпропетровській та Донецькій областях таким постачальником виявилася компанія ЄЕСУ. "За надання протекції на державному рівні, лобіювання інтересів і усунення перешкод у роботі підприємства президент ЄЕСУ (Ю.Тимошенко) систематично перераховувала на вказані Л. рахунки в банківських установах грошові суми в розмірі 50% від усього прибутку, отриманого компанією від здійснення комерційної діяльності", - стверджує слідство.
“У Генеральній прокуратурі (ГПУ) впевнені, що "однією з перешкод" на шляху реалізації цього плану став Євген Щербань, який у свою чергу ініціював появу розпорядження голови Донецької облдержадміністрації від 12 лютого 1996 року N71. Вона носила аналогічну урядовому документу назву, але різниця полягала в тому, що "єдиною організацією, яка уповноважена на укладення договорів із оптовими імпортерами природного газу на постачання його підприємствам Донецької області", є не ЄЕСУ, а корпорація "Індустріальний союз Донбасу". Як стверджують слідчі, "на цьому грунті" між П.Лазаренком, Ю.Тимошенко і Є.Щербанем "виникали конфлікти, оскільки підприємства, підконтрольні останньому, категорично відмовлялися працювати з ЄЕСУ на умовах Т. і Л. (так у документі позначені Ю.Тимошенко і П.Лазаренко - УНІАН)", - пише газета.
Видання, посилаючись на Генпрокуратуру, зазначає: "Оскільки безпосередньо Т. і Л. не могли виконати вбивство Євгена Щербаня, вони вирішили замовити його іншим особам, тобто організувати вбивство".
Подальші події, за версією слідства, розвивалися так: «У першій половині 1996 року радник Павла Лазаренка Петро Кириченко, "не знаючи про справжні наміри Т. і Л.", організував у будинку відпочинку "Пуща-Водиця" зустріч Павла Лазаренка з кримінальним авторитетом із Дніпропетровська Олександром Мільченком на прізвисько Матрос”. “Як стверджують слідчі, на початку року вони зустрічалися кілька разів, і на одній із таких зустрічей пан Лазаренко познайомив Матроса з Юлією Тимошенко. "Т. і Л., діючи за попередньою змовою між собою, замовили М. (О.Мільченку) вбивство Євгена Щербаня, гарантувавши за це виплату винагороди у розмірі $3 млн і, на прохання М., сприяння в приватизації Царичанського заводу мінеральних вод", - зазначається в документі. Для виконання цього замовлення Матрос звернувся до керівників банди, яка з кінця 1993 року діяла в Україні, а в 1995-му організувала вбивство президента футбольного клубу "Шахтар" Ахатя Брагіна”, - пише газета.
У ГПУ стверджують, що "для обговорення умов виплати винагороди за вбивство Євгена Щербаня" в першій половині 1996 року Юлія Тимошенко особисто зустрічалася з Матросом і одним із керівників банди в столичному готелі "Національний", де в той час жила”.
Видання повідомляє, що в матеріалах слідства сказано, що “в підготовці вбивства Євгена Щербаня було задіяно 15 осіб”, а “частину обумовленої суми за вбивство - $500 тис. - Павло Лазаренко передав Олександру Мільченку через свого помічника, а той віддав їх Матросу 4 листопада, спеціально для цього виїхавши до Дніпропетровська”. “Після цього, стверджують слідчі, Юлія Тимошенко і Павло Лазаренко почали зволікати з виплатою решти суми. "Помічник Л. К. (Петро Кириченко) на прохання М. зустрівся з Т. і повідомив про його невдоволення, пов'язане зі зволіканням із виплатою решти грошей за виконане вбивство Щербаня, на що Т. сказала, що заплатить", - упевнені слідчі. Після цього Ю.Тимошенко, "реалізовуючи спільний намір із Л.", забезпечила переказ грошей на рахунки Петра Кириченко, який у свою чергу повинен був переказати їх на рахунки Мільченка "і керівників злочинної банди". Особливо активно платежі (всього їх було 9) із рахунків проводилися в травні 1997 року. Загальна сума виплачених грошей за вбивство Є.Щербаня становила $2,82 млн. "Таким чином, своїми умисними діями, які виразилися в організації спільно з Л. умисного вбивства за обтяжливих обставин - із корисливих мотивів, Т. скоїла злочин, передбачений ч. 4 ст. 19. п. "а" ст. 93 Кримінального кодексу (в редакції 1992 року)", - підсумували в ГПУ”.
Газета пише, що група захисників Ю.Тимошенко поки не встигла ознайомитися зі змістом цього документа. "Ніхто, окрім Юлії Тимошенко, ще його не бачив, вона не встигла передати його нам. Але, виходячи із заяв керівництва Генеральної прокуратури, я можу припустити, що все, що міститься в цьому "повідомленні про підозру", - безпідставні й нічим не аргументовані звинувачення", - заявив виданню один із адвокатів екс-прем'єра Олександр Плахотнюк.
Він додав, що при передачі цього документа його підзахисній було порушено процедуру, оскільки Ю.Тимошенко "не роз'яснили її процесуальні права".
