Віктор Орбан відчув, що час для його гри прийшов. Однак він розуміє, що це марафон, а не спрінт, що все і одразу отримати не вдасться. Таке розуміння потрібне і нам.
Загрози заблокувати початок наших переговорів з ЄС про вступ та виділення 50 млрд євро на наступні чотири роки - серйозні, їх не варто недооцінювати. Саме тому сьогодні Голова Євроради Шарль Мішель у Будапешті. Але Віктор Орбан знає, що це не тільки про наступний грудневий саміт ЄС. "Все або нічого" - такого в ЄСівській політиці не буває. Це, скоріше, притаманно нам. Тим більше, що питання про 50 млрд, теоретично, можна вирішити і без Орбана, хоча, звісно, небажано.
По-перше, Орбан добре відчуває, що підйом правих рухів в Європі грає йому на користь. Ба більше, він спробує цей процес очолити.
По-друге, тягнути час, щоб чекати на республіканців в Білому домі, з якими в нього сталі зв’язки - теж частина цієї гри.
Одностайність - не найкращий і точно не найпростіший метод прийняття рішень, але поки що Євросоюзу це вдавалося
По-третє, "продати" затягування Путіну теж можна, і це буде зроблено. Ба більше, це майже напевно обговорювалося на нещодавній зустрічі Орбана з Путіним в Пекіні.
По-четверте, крім заморожених у Брюсселі грошей для Угорщини через порушення там верховенства права, Орбан хоче поторгуватися за розподіл кандидатур у наступній Єврокомісії, яка, до речі, формуватиметься під час угорського головування в Євросоюзі у другій половині наступного року.
Є й ще багато моментів в Європі, які показують, що начебто "зірки зійшлися" для Орбана. Однак дозволити собі вигляд слабака Євросоюз аж ніяк не може. Це (і не тільки) робить мене оптимістичним щодо рішень до кінця року.
В Орбана є стратегія, але нам потрібна своя, спільна з іншими країнами Євросоюзу
Одностайність - не найкращий і точно не найпростіший метод прийняття рішень, але поки що Євросоюзу це вдавалося. Наступний рік буде роком передбачуваних і непередбачуваних сюрпризів на численних виборах, почати його зі слабкості - це найгірший геополітичний жарт.
Нам теж доведеться вести з Орбаном непросту розмову, і маємо завжди пам’ятати, що це марафон. А в Орбана є і, на жаль, ще буде багато можливостей ставити нам палиці в колеса на перспективу. Тому потрібні саме кроки, а не стрибки щодо меншин. Бігти спринт, коли всі інші біжать марафон, точно не є нашої кращою стратегією. В Орбана є стратегія, але нам потрібна своя, спільна з іншими країнами Євросоюзу. Врешті, все одно потрібно починати вчитися будувати коаліції всередині ЄС.
Павло Клімкін, дипломат, екс-міністр закордонних справ України
