
Міжнародна команда дослідників знайшла нові докази, які дозволяють точніше визначити дату падіння стародавнього Вавилона. Для цього науковці поєднали аналіз річних кілець деревини, археологічні знахідки та свідчення про масштабне виверження вулкана на Алясці. Про це пише Archaeology Magazine.
Падіння стародавнього Вавилону - один з поворотних моментів в історії людської цивілізації. Місто було захоплене військами хетського царя Мурсілі I, що поклало кінець Старовавилонському царству, відомому також як династія Хаммурапі.
Однак, як розповідає автор публікації, точна хронологія подій у стародавній Месопотамії протягом десятиліть залишалася предметом суперечок. Історики пропонували кілька варіантів датування, зокрема високу, середню, низьку та ультранизьку хронології. Різниця між ними суттєво впливала на датування важливих історичних подій.
Команда під керівництвом Шарлотти Пірсон з Університету Аризони дослідила деревину, знайдену на археологічних пам'ятках в Анатолії, на території сучасної Туреччини. Науковці вимірювали вміст радіовуглецю в окремих річних кільцях і порівнювали результати з деревами, вік яких був достеменно відомий. У результаті вдалося створити хронологічну послідовність, що охоплює період від 2072 до 744 року до нашої ери.
Додаткову інформацію дослідники отримали з дерев'яних конструкцій палаців, які вдалося пов'язати з письмовими документами ассирійського календаря. Це дозволило встановити час спорудження двох палаців – приблизно 1837–1836 та 1778 років до нашої ери.
Наступним етапом стало зіставлення вавилонських записів спостережень за Венерою з даними про вулканічну активність. Періоди, коли планету було незвично важко побачити, могли бути пов'язані з пилом і попелом в атмосфері після вивержень. Найпереконливіший збіг виявили з масштабним виверженням вулкана Аніакчак на Алясці приблизно у 1628–1627 роках до нашої ери.
Поєднавши всі отримані дані, науковці дійшли висновку, що найкраще доказам відповідає середньо-низька хронологія. Згідно з нею, Вавилон впав приблизно у 1587 році до нашої ери.
Крім того, аналіз деревини виявив тривалий період посухи в регіоні у 1228–1188 роках до нашої ери, особливо сильний у 1194–1192 роках. Через два роки після нього столицю Хеттської держави Хаттусу було розграбовано та спалено. Дослідники припускають, що кліматичні проблеми могли сприяти занепаду імперії.
На думку Пірсон та її колег, поєднання щорічних радіовуглецевих вимірювань із даними інших наукових дисциплін допоможе уточнити хронологію й інших періодів стародавньої історії.
Більше цікавого про Вавилон
Як писав УНІАН, у Британському музеї за допомогою штучного інтелекту розшифрували чотири вавилонські глиняні таблички віком близько 3200 років, які походять із міста Сіппар на території сучасного Іраку. Тексти виявилися збіркою похмурих пророцтв, що пов’язували місячні затемнення з падінням династій, смертю царів, епідеміями та потопами.
Також ми розповідали, що вавилонські математики знали принцип, відомий сьогодні як теорема Піфагора, щонайменше за тисячу років до народження самого Піфагора. Глиняні таблички 1900-1600 років до н. е. містять обчислення діагоналі прямокутника та співвідношення сторони квадрата до його діагоналі, що фактично свідчить про знання ірраціональних чисел.