Будь-які обмеження при введенні ринку землі зменшують кількість покупців і занижують ціну на землю. Про це УНІАН повідомив генеральний директор Інституту кон`юнктури аграрного ринку (Росія) Дмитро РИЛЬКО, коментуючи наміри влади дозволити в Україні продаж земель.
Нагадаємо, Верховна Рада України планує найближчим часом розглянути в другому читанні проект Закону «Про ринок земель». Документ передбачає жорсткі обмеження щодо можливості купівлі землі (не більше 100 га в одні руки, причому без можливості купівлі землі юридичними особами), а також оренди (не більше 6 тис. га в рамках району).
Кажучи про те, як такі норми можуть позначитися на розвитку сільського господарства, Д.РИЛЬКО зазначив, що Росія вже має досвід функціонування ринку землі і треба визнати, що цей досвід спростовує ряд міфів, що витають біля земельного ринку. По-перше, зазначив експерт, «сама по собі можливість купівлі землі не приводить до масового продажу земель власниками або навпаки купівлі землі аграрними компаніями. В аграріїв просто «кишка тонка» на такі витрати. По-друге, в Росії юридичні особи (зокрема особи за участю іноземного капіталу) мають можливість купувати землі сільськогосподарського призначення. Це сприяло залученню капіталу в галузь і, відповідно, її динамічнішому розвитку, проте на земельному ринку все ж таки домінує вітчизняний капітал. По-третє, ціна на землю визначається не лише економікою господарювання, а й загальноекономічними чинниками. Приміром, в ЄС вона висока насамперед за рахунок капіталізації державної підтримки, а також доступніших ставок кредитування. У той же час, будь-які обмеження зменшують кількість покупців і занижують ціну».
Як зазначив експерт, в Росії практично немає обмежень щодо оренди, що сприяє формуванню потужних компаній, здатних стати серйозними гравцями не тільки на регіональному, а й на національному і в перспективі, – на міжнародному рівні. В умовах жорсткої конкуренції це дуже важливо.
Нарешті, сказав Д.РИЛЬКО, в РФ залишаються серйозні перешкоди для масового скуповування землі. До них відносяться необхідність консолідованого голосування первинних власників - пайовиків з усіх питань (хоча ця законодавча норма за останні роки зазнала певних змін у бік пом`якшення). А також високі бюрократичні бар`єри при оформленні операцій на земельному ринку.
«Взагалі в Росії земельне законодавство функціонує таким чином, що вдалося зберегти в недоторканності систему великих «індустріальних» полів у сівозміні. Більше того, чим більше компанія, тим їй, в цілому, легше працювати на земельному ринку, - каже експерт. - Це привело до формування групи великих і дуже великих аграрних компаній. Добре це чи погано – окреме питання, але неможливо заперечувати, що саме агрохолдинги стали в останні роки провідником нових технологій та інвестицій в аграрний сектор країни».
За словами Д.РИЛЬКА, «Україна, очевидно, формує дещо інший образ земельного ринку. В зв`язку з цим можна лише констатувати, що чим менш привабливими будуть умови для інвесторів в Україні, тим більше пильною буде їхня увага до інших аграрних економік, приміром до Росії чи Бразилії».
