Міністерство юстиції України та Міністерство охорони здоров‘я спільним наказом затвердили порядок взаємодії Державної кримінально-виконавчої служби та закладів охорони здоров’я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту.
Про це УНІАН у прес-службі Міністерства юстиції України.
Як зазначається в повідомлені, наразі визначається орієнтовний перелік закладів охорони здоров’я для надання медичної допомоги особам, узятим під варту. “Такий перелік складатиметься з урахуванням спеціалізації закладів охорони здоров’я та наявності умов, які дозволяють забезпечити ізоляцію осіб, узятих під варту”, - зазначають в Мін’юсті.
Згідно із затвердженим порядком, медичне обстеження ув‘язнених має здійснюватися з моменту прибуття до слідчих ізоляторів. У повідомленні зазначається, що усі особи, які прибули до СІЗО, у тому числі особи, які переміщуються під вартою (конвоюються), мають пройти первинний медичний огляд з метою виявлення осіб, яким заподіяно тілесні ушкодження та які становлять епідемічну загрозу для оточення або потребують невідкладної медичної допомоги, а на кожну новоприбулу до СІЗО особу має відкриватися медична карта. Порядком передбачено, що у разі виявлення в особи, узятої під варту, тілесних ушкоджень, їх характер має бути детально описаний - один екземпляр такого обстеження має бути виданий на руки самій особі. Крім того, упродовж доби керівництво СІЗО зобов‘язане письмово поінформувати прокурора про виявлення у затриманого тілесних ушкоджень.
В повідомленні прес-служби Мін’юсту зазначено, що усі особи, які вибуватимуть із СІЗО, проходитимуть медичний огляд з проведенням флюорографічного обстеження, а після закінчення огляду робитиметься висновок щодо стану здоров’я кожного, хто вибуває, який заноситиметься у медичну карту амбулаторного хворого.
Порядком передбачено, що медичне обстеження осіб, узятих під варту, має здійснюватися у разі їх звернення зі скаргою на стан здоров’я лікарями медичної частини СІЗО. Відповідно до порядку, за необхідності керівництво СІЗО зможе подавати запит до закладу охорони здоров’я, який раніше надавав медичну допомогу особі, узятій під варту, щодо результатів диспансерного, амбулаторного, стаціонарного нагляду або лікування. “У випадках, коли лікарі медичної частини СІЗО не зможуть самостійно встановити діагноз, начальник медичної частини СІЗО має подати запит до керівництва СІЗО щодо направлення хворого на лікування до обраного закладу охорони здоров’я (з визначеного переліку) або залучення відповідного лікаря-фахівця закладу охорони здоров’я. При цьому керівництво СІЗО зобов‘язано забезпечити допуск відповідного лікаря-фахівця чи направити хворого на лікування до обраного начальником медичної частини СІЗО закладу охорони здоров’я”, - сказано у повідомленні прес-служби Мін’юсту.
Також зазначається, що якщо за результатами обстеження буде встановлено, що особа потребує надання медичної допомоги у закладі охорони здоров’я, то керівництво СІЗО зобов‘язано забезпечити її перевезення до медичного закладу з визначеного переліку, забезпечивши цілодобову охорону особи, узятої під варту.
Крім того, встановлюється, що особа, узята під варту, має право на вільний вибір лікаря, і при цьому керівництво СІЗО зобов‘язано забезпечити допуск обраного особою лікаря-фахівця. “Відшкодування витрат, пов’язаних із залученням обраного лікаря-фахівця, здійснюватиметься за рахунок особи, узятої під варту, якій надавалась медична допомога, або її родичів”, - сказано у повідомленні.
Згідно з наказом, невідкладна медична допомога особам, узятим під варту, має надаватися лікарем СІЗО, а у разі неможливості надання такої допомоги у повному обсязі - бригадою швидкої медичної допомоги. При цьому, у разі госпіталізації особи, узятої під варту, керівництво СІЗО зобов‘язане повідомити про це її родичів або законного представника.
Прес-служба зазначає, що наказ про порядок взаємодії Державної кримінально-виконавчої служби та закладів охорони здоров’я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту набрав чинності з дня його офіційного опублікування (наказ вийшов друком в бюлетені «Офіційний вісник України» від 24 лютого 2012 року № 13).
