Вінничани Михайло Климчук під час Другої світвої війни служив артистом у вінницькому театрі. У 1942 році виступав перед Гітлером та його свитою у складі великої балетної трупи з постановкою «Бахчисарайський фонтан».
- Танцював перед Гітлером без страху, - згадує Михало Венедиктович. - Він сидів неподалік від нас на авансцені. Гітлер кілька разів їздив по Вінниці без конвою.
Климчук не міг відмовитися виступати перед фюрером. Тоді його чекав неминучий розстріл, а ризикувати так безглуздо життям в окупації - недозволена розкіш. Адже Михалйо Климчук очолював підпільну організацію вінницького театру та відповідав за десятки життів своїх побратимів.
- Саме робота вінницького театрального підпілля ввійшла у архівні документи, як найвідповідальніша і та що немала жодного зрадника, - говорить Світлана Фицайло, керівник літературно-драматичної частини Вінницького академічного муздрамтеатру ім. М. Садовського. Жінка була вражена, коли в працях істориків знайшла лише захоплені відгуки про роботу підпілля.
Артистам театру у війну насправді пощастило. Німці шанували мистецтво і дозволяли грати як українські так і радянські п’єси. Але перед самим визволенням Вінниччини окупанти стали побоюватись націоналістичної агітації та внесли поправки і в театральний репертуар. Артисти військового театру пережили чимало нещасть. Як і будівля в якій вони працювали. У19 44 фасад театру було пошкоджено бомбою. Деякі із працівників не повернулись з фронтів, або ж відбували терміни у концтаборах. Михайлу Кличуку окрім виступу перед Гітлером довелось пройти через безліч випробувань. Але, як каже Михайло Венедиктович – в своєму житті ні про що не шкодує. Бо знає, як на сцені так і в підпіллі він думав лише про визволення своєї Батьківщини.
