Селище Іванків у 80 км від Києва став одним з перших населених пунктів, які в ніч на 24 лютого зіткнулися з російськими колонами військової техніки, яка йшла наступом на Київ.
Про це йдеться в ТСН. Тепер тут прапор України і загарбників більше немає. Однак більше місяця тут були заблоковані близько 10 тис. мирних жителів. "Першого числа ми дізналися, що наші хлопці стоять на площі. Приїхали і я дуже плакала", - згадує місцева мешканка Ірина.
"Весь час техніка йшла, вона шуміла. Маму мою розстріляли, будинок. За що? Жінка літня. Не можна було ні поховати, нічого. У будинку ввечері вона сама була якраз, вони просто будинок розстріляли, стали і розстріляли. Вона остання на виїзді, де вони там окопалися", – розповіла жінка.
На виїзді був підірваний міст. Як тільки в селище зайшли ЗСУ, розгорнули понтонну переправу. В першу чергу, щоб українські військові закріпилися на кордоні з Білоруссю.
"Було завдання зробити переправу для проходження нашої військової техніки, щоб вони далі просувалися до кордонів і зміцнилися там. Щоб противник не зміг піти назад. А оскільки вже вся техніка пройшла, допомагаємо цивільному населенню", - розповіли військові.
У селищі немає світла, води, опалення, Інтернету та мобільного зв'язку. "Зараз інтенсивно йде доставка гуманіатрної допомоги. Тому що ви знаєте, тут дуже довго не було нашої влади і у людей були проблеми з продуктами і медикаментами. Все це відновимо", - обіцяє голова Київської обласної Військової адміністрації Олександр Павлюк.
Під час окупації місцеві тижнями сиділи в підвалах. Місцева мешканка на ім'я Ніна розповіла, що в повній темряві і холоді разом з дітьми в підвалі пересиджували обстріли. Тільки виходили - окупанти відкривали по них вогонь. По будинку кілька влучень. Після обстрілу багатоповерхівка загорілася. Пожежу люди гасили самі.
"Росіяни не давали дозвіл на жоден гуманітарний коридор для евакуації цивільного населення", - повідомили місцеві жителі.
В Іванкові найбільше дісталося приватному сектору. По ньому працювала важка артилерія, залишилися воронки від авіанальоту. Фактично всі будинки повністю зруйновані.
Місцевий мешканець Іван розповів, що більшість боїв йшли на околиці селища, а в саме селище окупанти заходили тільки з певним завданням.
"Приїжджали тільки за адресами, де знаходилися АТОвці. І в поліцію, за наводкою. Адже у них у всіх були адреси. Хтось зливав інформацію, чи було заготовлено, не знаю. Одного АТОвця на прізвисько "Моряк" забрали і ми не знаємо, чи живий він чи ні", — розповів чоловік.
Окупанти знущалися над людьми в найближчих до Іванкова селах. Обкрадали будинки, били і викрадали людей, змушували рити окопи і могили, розстрілювали тих, хто намагався виїхати з окупації, гвалтували і вбивали. Заступник селищного голови розповів, що вони фіксують кожен військовий злочин російських військових.
"Вбили батюшку Українського Патріархату, вийшов і колону зупиняв сам. Жінку вбили прикладом по голові, вдарили, і вона померла після цього. Є найближчі села, такі як Запрудка, там є два згвалтування - молоді дівчата 15 і 16 років.
Всі ці свідчення вони передадуть правоохоронним органам, щоб російські загарбники відповіли за кожен злочин проти людяності, вчинений ними на території України. Незважаючи на пережите, жителі Іванкова виходять на вулиці, щоб побачити сусідів, підтримати один одного і подякувати ЗСУ за те, що вибили ворога.
