Проект Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими "Хочу жити" вперше публікує комплексну статистику щодо понад 10 тис. російських військовослужбовців, які потрапили в полон за час повномасштабного вторгнення.
В Коордштабі повідомляють, що у середньому в полон щотижня здаються від 60 до 90 військовослужбовців ЗС РФ, а в серпні 2024 року цей показник сягав 350 осіб на тиждень. Із червня 2023 року російські солдати потрапляють у полон частіше, ніж українські в російський.
Найбільше полонених було взято в Покровському та Бахмутському районах Донецької області, Курській області та Пологівському районі Запорізької області.
У 2025 році різко зросла кількість іноземних найманців у полоні. Щотижня 2–3 полонених виявляються завербованими громадянами третіх країн. Загалом майже 7% усіх російських військовополонених в Україні – це іноземці з 40 країн світу.
Також у Коордштабі намалювали типовий соціальний портрет полоненого росіянина: це рядовий, раніше судимий контрактник.
"Типовий російський військовополонений це: 83% – рядовий склад; 13% – сержанти; майже 3% – офіцери; вік – від 18 до 65 років; близько 76% – контрактники (включно з завербованими в тюрмах і ПВК); 19% – мобілізовані; майже 5% – строковики", - стверджують у Координиційному штабі.
Про примус або обман заявили 24% полонених. 40% мають судимості, найчастіше – за крадіжки, наркотики, грабіж і розбій, тяжкі тілесні ушкодження та вбивства.
Лише 7% мають вищу освіту, тоді як 30% не закінчили навіть школу. До війни 38% були безробітними. Майже половина має дітей, зокрема 8% – трьох і більше.
Сотні осіб потрапили в полон із тяжкими хронічними захворюваннями, зокрема ВІЛ/СНІДом, туберкульозом, діабетом і психічними розладами.
Також у повідомленні сказано, що у межах обмінів на українських Захисників до Росії повернули трохи більше ніж 6 000 військовополонених, понад половину з них – у 2025 році.
Відомо щонайменше про 237 колишніх російських полонених, які після обміну загинули або зникли безвісти, будучи повторно відправленими на фронт. Четверо російських солдатів нині перебувають у полоні вже вдруге.
При цьому російська сторона цікавиться своїми громадянами вибірково: забирають переважно етнічних росіян, здорових і таких, хто недовго у полоні. "Росія в першу чергу забирає з полону етнічних росіян без тяжких поранень і з коротким терміном перебування в полоні. Іноземних найманців РФ для обміну не запитує. Тисячі військовополонених армії РФ, зокрема поранені, хворі та строковики, досі залишаються в Україні. Росія вже четвертий рік відмовляється від обміну за принципом "всіх на всіх", - підсумували у Коордштабі .
Полон ЗСУ: новини
Як повідомлялося раніше, росіяни після полону стикаються зі зневагою з боку співвітчизників та тиском і переслідуванням з боку правоохоронців. Також їх повоторно відправляють на фронт.
На початку цього року одного з російських окупантів було звільнено з українського полону. Коли солдат зателефонував родині, аби повідомити, що він живий та вже знаходиться на території РФ, то сказав, що має встигнути повернутися на день народження свого сина, проте цього не сталося. Як розповідає The Wall Street Journal, його кілька тижнів допитували російські спецслужби, а потім відправили назад на фронт.
Військовополонені та їхні сімʼї кажуть, що радість від повернення додому триває недовго. Ті, хто вирішив здатися, стикаються з поверненням, яке сповнене підозр та сорому. Заробітна плата та одноразові премії були головною причиною, чому так багато росіян пішли на війну, однак їх можуть позбавити, як тільки окупанти потрапляють у полон.
Коли російські військові повертаються додому, їх доставляють автобусами з Білорусі, де і відбувається більшість обмінів. Крім періодичних телефонних дзвінків, вони ізольовані від своїх родин впродовж місяця, поки їх допитують Федеральна служба безпеки (ФСБ), військова прокуратура та Слідчий комітет Росії.
Солдатам, які повернулися з табору для військовополонених, більше не довіряють, їх принижують та викривають командири їхніх підрозділів у Росії. За словами родича, для таких росіян краще було б залишитися та жити в Україні, ніж повернутися.
