Історію з останнім захопленням заручників на Донбасі чомусь розпочинають з того, що Україна взяла в полон "члена Спільного Центру контролю і координацію (СЦКК)". Нібито це ми перші захопили "посередників", і вже потім "ополчєнци" мусили реагувати і всього лише "затримали" представників СММ ОБСЄ в окупованій Горлівці. Але вся ця історія має виглядати зовсім не так.
По-перше, СЦКК дійсно існує як посередницька структура. Але в ній присутні були Україна та РФ. Росія звідти вийшла під надуманим приводом ще у 2017 році (бо присутність в СЦКК не відповідала стратегії "Росія - не учасник конфлікту"). А ніяких більше членів в СЦКК, окрім вищеназваних двох, не було і немає. Є ряжені, які вважають, що достатньо начепити пов’язки і завести свій сайт "Представительство ДНР (ЛНР) в СЦКК", щоб автоматично стати повноправними членами цієї організації.
Світове зростання цін на пальне, нав’язування російських газових умов Європі, корисні ідіоти з-поміж європейських політиків, відсутність належної реакції на порушення Кремлем міжнародного права, - все це стало підставою для того, щоб РФ почала посилювати свою агресивну політику
Відео дня
Довгий проміжок часу Україна закривала на це очі. Ну, як закривала… Недостатньо голосно кричала про те, що в СЦКК присутня лише наша сторона. Недостатньо наполегливо вимагала від посередників натиснути на РФ, щоб вона повернулась в СЦКК. Та з часом технологія 2019 року - "заглянути Путіну в очі" в обмін на поступки - минула. І ми увійшли в іншу фазу. В ту, де ряжені з пов’язками – це бойовики, а не уявні посередники.
По-друге, світове зростання цін на пальне, нав’язування російських газових умов Європі, корисні ідіоти з-поміж європейських політиків, відсутність належної реакції на порушення Кремлем міжнародного права, - все це стало підставою для того, щоб РФ почала посилювати свою агресивну політику. І зараз у Москві, схоже, зовсім "злетіли з котушок". Кремль почав діяти вже зовсім не рахуючись з якимсь міжнародним правом і навіть не роблячи спроб за ним "сховатись", а також повністю ігноруючи ту систему співіснування, яка формувалась роками. Наразі РФ діє настільки самовпевнено, що навіть "забиває" на усілякі "іхтутнєт".
Читайте такожРосійські окупанти перестали блокувати спостерігачів ОБСЄ у Горлівці - звіт
Це для України не дивно, що російські підстилки, затримуючи представників СММ ОБСЄ, роблять нам "атвєтку". Росія ж так довго і системно під час війни нав’язувала оточуючим думку про "громадянський конфлікт", про існування якихось окремих суб’єктів – так званих республік, які й ведуть боротьбу "з Києвом", що тепер і не дивно, як волає про "порушення" Україною якихось вигаданих у Москві "правил", мовляв, Україна взяла в полон "спостерігача"…
Та хочу звернути увагу на цікавий нюанс – у вищеназваній системі "окремих республік" на захоплення "військового ЛНР" чомусь реагують у так званій ДНР. Саме там відбуваються протести. І саме там – у Горлівці – беруть у заручники членів СММ ОБСЄ, вимагаючи відпустити "військового посередника". До речі, саме там ОБСЄ призупинила свою діяльність (нагадаю, що в так званій ЛНР ОБСЄ не припиняла своєї діяльності попри те, що саме бойовик "ЛНР" був затриманий Україною).
Самовпевненість Кремля – це реакція на повний ігнор попередніх кричущих порушень РФ. Зараз Москві здається, що вона поставила Європу на коліна і може творити, що завгодно. А на ці дії закриватимуть очі. І, на жаль, ризики того, що Україну можуть "кинути", є.
Має нарешті навчитись впливати на порядок денний Європи. Закликати до раціоналізму, а не емоцій. І захищати свої інтереси, виходячи з європейських, а не нав’язувати Європі свої вимоги
Тому першою на нинішні події на Донбасі має дати не Європа. Європа наразі залякана цінами на газ більше, ніж якимись проблемами в Україні. Для них існує дилема: чи згодні європейські політики закрити очі на російську агресію на окупованому Донбасі заради дешевого газу? Наприклад, просто висловити занепокоєння і заявити, що заручники ОБСЄ в окупованій Горлівці - це справа рук "донбаських сепаратистів", а не Москви. Тож відповідь має дати Україна.
Має нарешті навчитись впливати на порядок денний Європи. Закликати до раціоналізму (стратегії безпеки континенту), а не емоцій (дешевий газ). І захищати свої інтереси, виходячи з європейських, а не нав’язувати Європі свої вимоги (ми сім років грали в жертву і Європа до цього звикла).
Якщо під російським впливом Європа буде тиснути на нас, вимагаючи звільнити луганського бойовика в обмін на спостерігачів ОБСЄ, то це вже буде наш повний програш. Програш, після якого Росія навіть не намагатиметься робити вигляд, що дотримується правил. А просто примусить Європу навіть не тиснути на Україну, а обміняти нашу державу на дешевий газ.
Богдан Петренко, перший заступник керівника Українського інституту дослідження екстремізму
