Ігор Хмурий, журналіст громадської організації "СтопКор", провів експеримент з бронежилетами від найбільшого постачальника Міністерства оборони - компанії "Темп-3000". За результатами випробувань, жодна з представлених керамічних плит не зазнала наскрізного пробою.
Про це повідомляє Знай.UA.
Виробництво "Темп-3000" надало декілька бронежилетів для тестування, яке відбулося у приватному стрілецькому клубі поблизу Києва. Інструктор використовував автомат Калашникова та снайперську гвинтівку Драгунова зі стандартними армійськими набоями.
Як зазначає Хмурий, жодна плитоноска не отримала наскрізного пробою. Сьогодні це хороший показник. Проте, як продовжує далі, ще існують армійські бронежилети з металевими пластинами.
"Це ще продукція стара, яку треба замінювати. І клас захисту 4+. Це вже не відповідає тим викликам, які реально відбуваються на фронті. Тобто потреба вже 6+- це те, що ми бачимо на росіянах. І є багато випадків, коли ведеш вогонь по супротивнику, він падає, потім знову встає", - розповідає боєць ЗСУ Володимир Тщеславський. Він охороняв Авдіївський напрямок.
Також військовий звернув увагу на проблему з розмірами бронежилетів, адже старі закупівлі здійснювались у стандартному форматі.
Журналісти "СтопКору" звернулися до Міністерства оборони з цими питаннями. У відомстві повідомили, що нові стандарти адаптовані до умов війни. Для балістичних випробувань використовують російські патрони 7.62 версії Б-32 зі сталевим осердям.
Щодо розмірної сітки та частки старих зразків бронежилетів, питання передали на командування сил логістики. Міністерство також зазначило, що заради зменшення бюрократії кількість необхідних експертиз було скорочено, і тепер один сертифікат може покривати кілька договорів.
Міноборони було обережним у прогнозах щодо оновлення запасів, але наголосило на підтримці вітчизняного виробника. П'ять із шести бронежилетів, що використовуються в ЗСУ, виробляються в Україні.
На завершення розслідування Ігор Хмурий зауважив, що у порівнянні із початком повномасштабного вторгнення Україна значно просунулася у виробництві броні, але ці кроки виявили низку проблем. Повна локалізація неможлива через втрату хімічної галузі, а максимальне покриття потребує державної підтримки або значних інвестицій. Процедура закупівель залишається складною через бюрократію, що створює ризики корупції та недостатньої кількості нових бронежилетів для заміни старих.
