У Європейському Союзі діє так звана «доктрина Баррозу», суть якої зводиться до того, що будь-яка нова країна, яка утворилася в результаті відділення від країни-члена ЄС, не може розраховувати на те, що вона автоматично увійде до складу Євросоюзу. Свого часу колишній голова Європейської комісії Жозе Мануель Баррозу виступив із такою ініціативою, яка була спрямована на те, щоб вгамувати запал сепаратистів у низці регіонів ЄС. Отже, це правило застосовується для боротьби з сепаратизмом у Євросоюзі, тому всі, хто виходять зі складу країни-члена ЄС, не можуть сподіватися на те, що вони автоматично залишаться членами ЄС, не кажучи вже про єврозону.
Тобто, якщо Каталонія здобуде незалежність і справді вийде зі складу Іспанії, вона однозначно вийде із зони євро. Більше того, передбачається, що для вступу нової держави до складу Євросоюзу знадобиться консенсусне рішення членів ЄС, тож потрібна буде згода й самої Іспанії, аби Каталонія увійшла до складу ЄС.
Думаю, процес здобуття незалежності Каталонією тепер пришвидшиться. Якщо до початку референдуму в Каталонії 1 жовтня її незалежність виглядала дуже сумнівною, то зараз вона здається доволі реалістичною. Передусім тому, що центральна влада Іспанії наробила купу помилок: фактично вона налаштувала каталонців проти себе й проти прагнення залишатися в складі Іспанії, зруйнувала довіру, яка існувала до того.
Тобто, якщо Каталонія здобуде незалежність і справді вийде зі складу Іспанії, вона однозначно вийде із зони євро
Так, це був незаконний референдум, але й все те, що робила центральна іспанська влада 1 жовтня, аж ніяк не викликає відчуття легітимності — це не було правильним. Йдеться про жорсткі сутички активістів із поліцією, які відбулися на вулицях Каталонії, і в результаті яких постраждала майже тисяча душ. Такі дії влади руйнують довіру до неї та легітимність.
Цікаво, що в Євросоюзі ніяк не відреагували на жорстокі дії іспанської влади щодо придушення сепаратистських настроїв у Каталонії. Це пояснюється просто: в ЄС чітко налаштовані на те, щоб сепаратизму геть не було. Але все одно дуже дивно, що на підтримку Каталонії та із засудженням сваволі іспанських силовиків виступили лише малопомітні політичні сили Євросоюзу типу «Зелених» і лібералів, а також із обережним засудженням виступили соціалісти, далеко не перша за потугою політична сила в ЄС. Цього замало.
Центральний Брюссель, який на сьогоднішній день керується Німеччиною і Францією, сам же створює економічні передумови для такого сепаратизму в певних регіонах ЄС. Адже саме позиція Німеччини багато в чому зумовлює економічну кризу, яка серйозно вдарила і по Голландії, і по Греції, і по Іспанії, і по Італії. Тому для певних регіонів сепаратизм є спробою вийти з-під цієї влади та врегулювати ситуацію.
Цікаво, що в Євросоюзі ніяк не відреагували на жорстокі дії іспанської влади щодо придушення сепаратистських настроїв у Каталонії
Зазначу, що центральний Брюссель — основні політичні сили, які представляють Німеччину та Францію — намагається не допустити інших політичних течій в Європейському Союзі, які принесуть із собою сепаратизм. Вони прагнуть, щоб розклад політичних сил у Брюсселі залишився незмінним. Соціалісти складають приблизно третину в ЄС, більша частина там — консерватори і демократи. Тобто основні європейські політичні гравці консервують політичну систему ЄС та Європарламенту. А оскільки сепаратизм є інструментом розхитування цієї системи, вони намагаються його не допустити. Тільки «Зелені» та трохи ліберали можуть собі дозволити критикувати Мадрид.
Втім, дії силовиків 1 жовтня у Каталонії вимагають хоч би суто людської критики. Але поки що правлячий клас ЄС реагує на поведінку іспанської влади і силовиків стосовно каталонців якось нелюдяно.
Олексій Куроп’ятник, експерт із питань зовнішньої та безпекової політики Фонду «Майдан закордонних справ»
