Тому, хто потрапив вперше в Білорусь через її східний кордон з Росією, буде легше зрозуміти феномен довгого правління "останнього диктатора Європи".
"Коли навесні 2004 року я вперше опинився в Мінську, те, що я там побачив, сильно контрастувало з ситуацією за східним білоруським кордоном, в жалюгідних залишках російських колгоспних сіл. Там рівень життя впав не до XIX століття, а навіть до Середньовіччя", - пише на сторінках Gazeta Wyborcza Вацлав Радзівінович.
Хто був більш зухвалий, продавав на металобрухт і пропивав рештки колгоспної "техніки й металевих конструкцій корівників чи складів. Роботи на місцях немає жодної. Бабці, через страх втратити "останню годувальницю", вели своїх корів на пасовиська і разом з псами їх годинами там стерегли. Лише так, тримаючи худобу на повідку, вони могли захистити її від злодіїв.
Читайте такожDie Zeit: В Білорусі гине пострадянська утопія ЛукашенкаУ фельдшерському пункті у занепалому селищі Білий Холм польський журналіст зустрів стару жінку з тяжким запаленням легень і високою температурою. Їй ніхто не міг допомогти, тому що ліків вже давно не було жодних. Викликати швидку з райцентру медсестра відмовлялася. Тому що до бабці 30 кілометрів ніхто їхати не буде.
"Пам'ятаю, що вмовив сільського голову Білого Холма викликати швидку. Але замість лікарів приїхали агенти ФСБ, щоб розібратися, що там за іноземець мутить воду на селі. Вони записали мене, намагалися здерти гроші "за пальне". Бабцю в лікарню все одно не повезли, тому що "це не наша робота". І всі там включно з агентами хвалили порядок в країні "бацьки" по інший бік кордону", - пише польський журналіст.
Там колгоспи збереглися, "техніка" справна, удої - згідно з планом чи й вищі. А щороку найкращий комбайнер отримує від президента автомобіль. Лікарі завжди приїжджають. Пенсія приходить вчасно і готівкою, а не як в Єкатеринбурзі - в натуральному еквіваленті, а інколи гноєм чи трунами.
Не лише на Смоленщині, а й на Поволжі, в Сибіру, на Уралі російські села й невеликі міста молилися на Лукашенка. Якби він міг брати участь в президентських виборах в Росії, переміг би всіх. Володимира Путіна теж. Навіть в Польщі в містечках на зразок Нідзиці чи Кентшина, де після розпаду колгоспів після повалення комунізму в 90-х життя зробило крок назад, Лукашенко теж був досить популярний.
Читайте такожGazeta Wyborcza: Білорусь перетворюється на класичну військову диктатуруВ Білорусі ж Росія під керівництвом Бориса Єльцина, а потім і Володимира Путіна була "страшилкою" не лише для пропаганди "бацьки". По так званому "сарафанному радіо" про неї теж погано говорили. Люди розповідали про бандитські війни на вулицях російських міст, про зухвалих олігархів, які грабували країну в історичних масштабах, про корупцію й корозію країни. І на Смоленщині, і під Вітебськом так люди уявляли порядки під владою російського уряду, називаючи їх "дермократией".
Здавалося, від такої лихої пострадянської долі не було порятунку.
"Республіки в Центральній Азії захопили самодержавні хани і їхні жадібні друзі. Грузію розривали внутрішні конфлікти й війни. Україна погрузла в корупції, бідності й суперечках за те, хто зараз має право грабувати народ. Білорусів було не важко переконати, що захистити їх міг лише хтось такий, як Лукашенко, з тяжкою рукою", - йдеться в статті.
Чемна міліція
Автор пригадує, що з цією "рукою" він зіштовхнувся з першого дня перебування в Білорусі. Зійшовши з потяга вранці, він пішов у міністерство закордонних справ по обіцяну акредитацію. Потім вже з нею вирушив в редакцію опозиційної газети "Наша Нива". Чекаючи там на білоруського знайомого на вулиці, польський журналіст роздивлявся газету з оголошеннями. І в цей момент до нього підійшли міліціонери. Стрункі, атлетичні, а акуратній, застібнутій на всі ґудзики формі. Тверезі. Нічого надзвичайного не дізналися, після чого чемно попрощались.
"Для мене це була новинка. З часом я довідався, що тверда рука "бацьки" тримає також міліцію і спецслужби. Загалом, в Білорусі мене затримували, обшукували і прослуховували разів 20. Але на відміну від Росії, жодного разу не заводили розмову про хабар, не погрожували розправою, сп'яну не махали перед носом пістолетом, як це сталося в окупованому Криму. Жодної самодіяльності, все згідно з процедурою", - йдеться в статті.
Читайте такожRFERL: Росія змушена змінити підхід до сусідів, старі методи надто дорогіРепресивний апарат Лукашенка діяв хитро. Силу старанно дозували, щоб вона точно відповідала рівню загрози, який надходив від того чи іншого репресованого. Диванному опозиціонеру, який зводив кінці з кінцями завдяки іноземним грантам, "виписували пару стусанів" і кілька діб за ґратами. Але Олександр Казулін, який змагався з Лукашенком на президентських виборах в 2006 році, "заслужив" 5,5 років таборів. А до Віктора Гончара - бойового й здібного політика і, вочевидь, загрозливого - "бацька" підійшов з найвищим рівнем кари. Його викрали, без суду і слідства розстріляли, а тіло сховали.
Однак, після останніх сфальсифікованих виборів Лукашенко перестав дозувати силу проти своїх ворогів. Розправа відбувається фактично зі сліпою люттю. Диктатор повністю розв'язав руки своїм катам, наказавши їм розправлятися з учасниками протестів з максимальною жорстокістю. Але це не означає, що Лукашенко відійшов від старої логіки. Він знає, що загроза, перед якою він зараз постав, максимальна і для нього навіть смертельна.
Диктатор розуміє, що голий
Збереження країни в "спокійній гавані" штучного "світлого" радянського минулого перестало бути привабливим. Сусіди вже вирвалися вперед. Вони краще розбираються з суспільними викликами, які як пандемія COVID-19. Лукашенка підтримує лише найбільш консервативна частина суспільства: приблизно 20-30% населення. А опорою його влади стала з одного боку сила "братньої" Росії, а з іншого - її слабкість.
Лукашенко під тиском протестів швидко міг втратити лояльність своїх спецслужб, яких він роками тримав на "короткому повідку". Але 16 серпня Путін підтримав його, обіцяючи в разі потреби відправити в Мінськ своїх вбивць.
Читайте такожЛукашенко заявив, що терористи "везли тоннами зброю" нібито через УкраїнуБілоруські силовики зрозуміли, що оскільки за президентом, під яким захиталося крісло, стоїть Москва, їм теж краще зберігати вірність. Тож вони вже кілька місяців з незмінним завзяттям забивають власний народ.
Гра Лукашенка з Кремлем
Росія, підтримуючи все більш ненависного і кривавого диктатора, теж стає менш привабливою в очах "братнього" народу. Шанси утримати Білорусь на її орбіті зменшуються. В інтересах Кремля було б зробити ставку на когось з прихильних до нього опозиціонерів. Охочих стати фаворитом Москви багато. Але такий переворот під тиском вулиці суперечить природі влади в Кремлі. Вона більше всього на світі боїться так званих "кольорових революцій". Тому виключає такі сценарії зі свого арсеналу.
Завдяки цьому у Лукашенка є поле для маневру між силою і слабкістю свого "старшого брата". Не варто сумніватися, що він буде продовжувати свою хитру гру.
Ситуація в Білорусі
- 9 серпня в Білорусі відбулися президентські вибори. За офіційними даними ЦВК, за Олександра Лукашенка проголосували 80,1% виборців, за його головного опонента Світлану Тіхановську - 10,1%.
- Тисячі жителів Білорусі, не згодних з результатами виборів, вийшли на акції протесту, відбулися зіткнення із силовиками. У перші дні протестів були затримані тисячі людей, пізніше багатьом з них призначили адмінарешти.
- 23 вересня в Мінську відбулася таємна інавгурація Лукашенка.
